У маєтку Зігфріда на полювання зібра­лася навколишня знать. Веселощі гостей не тішать принца, якого вабить краса і велич світу. Юнак поривається від придворної суєти до людей щирих і душевно чистих, як сама природа.
Побачивши селян, Зігфрід приєднується до них. У супроводі придворних дам на свято з'являється Володарна принцеса. Вона вражена прихильністю Зігфріда до простолюду і суворо вичитує сина, вимагаючи повернутися до придворної зна­ті. Адже на завтрашньому балу принц має обрати собі наречену.
Залишившись на самоті, Зігфрід поринає у роздуми. Він ще нікого не кохає і йому важко усвідомити себе зарученим із незнайомою йому дівчиною.
Над Зігфрідом пролітає лебедина зграя у напрямку до таємничого озера. Юнаку здається, що то не білі лебеді, а зачаровані на птахів дівчата.
У  Зігфріда  виникає  незбориме ба­жання побувати на овіяному легендами озері й розкрити його таємницю. Заради цього   юнак   готовий  до   будь-яких випробувань і вирушає до зачарованої місцевості.

Сцена з вистави

Дія друга

Місячна ніч. Царство Ротбарда огорнуте таємничим світлом. Передчуваючи якусь, ще не усвідомлену небезпеку, злий геній збентежений: у його володіннях з'явився чужинець. Хіба він не знає, що кожного, хто зазіхає на владу Ротбарда, чекає жорстока розплата?! Владним жестом Ротбард прихиляє до землі беззахисних лебідок...
З'являється Зігфрід. В оточенні чарівних юних подруг перед ним постає дівчина незвичайної краси. Це - королева лебедів Одетта. Несподівана поява сторонньої людини лякає дівчат-лебідок. Але щирість Зігфріда пробуджує до нього довіру. Юнак прийшов сю­ди з чистим серцем і добрими намірами. Він заронив у дівочі серця надію на порятунок від злих чар.
Королева лебедів оповідає сумну історію: колись їх зачарував і перетворив на птахів володар цього озера злий геній Ротбард. Тільки вночі прилетівши до цього озера, вони знову стають дівчатами. Страшне чаклунство діятиме доти, доки хтось не покохає на все життя Одетту. Це має бути юнак, який ще не присягав у коханні.
Серце Зігфріда спалахує глибоким почуттям кохання до Одетти. Він присягає дівчині-лебідці у вірній, вічній любові та дає клятву порятувати дівчатам від чар злого генія.

Дія третя

Бал у замку. З'являються Володарна принцеса і Зігфрід. Гості шанобливо вкло­няються їм. Одна за одною проходять перед юнаком і його матір'ю чарівні дівчата. Та жодна не зворушує серце принца - думками він з Одеттою. Глашатаї сповіщають про те, що прибули нові гості. У залі з'являється Ротбард, який прибрав вигляд шляхетного лицаря. Він привів на бал свою дочку Оділію, дуже схожу на Одетту.
Ще недосвідчений Зігфрід повірив омані. Він готовий подати Оділії руку.
Передчуваючи фатальне, Наставник принца прагне врятувати юнака від необач­ного кроку. Проте заворожений чарами Ротбарда і засліплений красою Оділії, принц робить вибір. Віднині Оділія стає йо­го нареченою. Ротбард поспішає з'єднати руки доньки і Зігфріда.
Принц присягає в коханні. І в цю хвилину у вікні замку з'являється постать Одетти. Зрозумівши оману й усвідомивши свою зраду, Зігфрід у розпачі вибігає із зали.
Знову берег озера. Дівчата-лебідки у тривозі чекають повернення Одетти. Королева схвильовано розповідає про мимовільну зраду Зігфріда. Відчай охоплює дівчат - тепер вже ніщо не врятує їх від злих чар.
Біля озера з'являється Зігфрід, який благає Одетту вибачити йому мимовільну зраду. Закохана дівчина вірить юнаку, та вже ніщо не може відвернути їхньої нещасної долі:
Одетта і дівчата мають загинути, а Зігфрід одружиться з Оділією. Усвідомлюючи приреченість, юнак готовий ціною життя спокутувати свою провину. Він шукає Ротбарда, щоб стати з ним на двобій.
Знемагаючи у нерівній боротьбі, зібравши останні зусилля, юнак зриває з чаклуна корону, у якій його сила і чари.
Небо проймають блискавки. Злий геній знаходить свою смерть. Спадають страшні чари. Лебеді обертаються на прекрасних дівчат. Одетта простягає руки своєму коханому і рятівнику.
Перші промені сонця осяяли щасливих Зігфріда й Одетту.