Лютий 1904 року-один із найважчих періодів у житті відомого італійського композитора Джакомо Пуччіні. Постановка опери "Чіо-Чіо-сан" на сцені Міланського театру Ла Скала була освистана публікою.
Тріумфальні успіхи композитора протягом багатьох років, починаючи від "Вілліс" і закінчуючи "Тоскою", миттєво пущені в непам'ять. З винятковою жорстокістю публіка накинулася на оперу, здається, навіть прихильники Пуччіні бажали стерти з пам'яті саму згадку про запал недавніх оплесків. Галерка, ложі, партер не давали ні хвилини спокою ні маленькій японочці у чудовому виконанні Розіни Сторкіо, ні її творцю, який з жахом та розгубленістю спостерігав із-за лаштунків за розвитком вистави. Напередодні прем'єри Пуччіні був цілком упевнений у беззастережному успіху своєї нової опери. Саме тому несподіваний провал так тяжко вразив композитора.
Причину такого фіаско можна було пояснити надмірною тривалістю II дії опери (на доцільність її розподілу на дві частини композитору неодноразово вказували лібретисти Луїджі Ілліка та Джузеппе Джакоза, на цей прорахунок звернув увагу і відомий диригент Артуро Тосканіні, який напередодні прем'єри ознайомився з партитурою "Мадам Баттерфлай"). Втім, особисто Пуччіні вбачав її у тому, що ця невдача була заздалегідь спланована деякими музичними критиками, пресою і втягнутими у театральні інтриги глядачами.
Японочка із Нагасакі з'явилася перед Пуччіні несподівано. У пошуках натхнення, яке колись надихнуло його на створення "Манон Лєско" (1892), "Богеми" (1896) і "Тоски" (1900), композитор нарешті вирішив покинути рідне Торре дель Лаго: можливо, на новому місці виникне нова ідея.
Влітку 1900 року у Ковент-Гардені мала відбутися лондонська прем'єра "Тоски". Композитор відвідав Англію і, як палкий прихильник театрального мистецтва, не міг не побувати на сенсаційній виставі сезону, що проходила у Театрі Герцога Йоркського, і не побачити ефектну за розвитком драматургії постановку п'єси американського драматурга і театрального діяча Давіда Бєласко (1853-1931) "Гейша", сюжет якої було запозичено з новели під назвою "Мадам Баттерфлай" (1898) у іншого американця-Джона Лютера Лонга (1861-1927). Схвильований трагічною розповіддю про долю юної японської дівчини Чіо-Чіо-сан і вражений театральною яскравістю вистави, Джакомо Пуччіні відразу ж звернувся до автора драми Давіда Бєласко з проханням дозволити йому використати цей сюжет для написання лібрето опери. У квітні 1901 року була отримана на це згода і від автора новели.
У творчій співдружності з лібретистами Джакозою та Іллікою Пуччіні приступив до роботи. Майже три роки композитор працював над партитурою нового твору. Ретельно вивчав різноманітні матеріали з життя, побуту, мистецтва і вірувань японського народу, знайомився з найкращими зразками народної музики (близько 10 фольклорних тем увійшли до опери). Перед ним виникли серйозні труднощі, пов'язані з недостатнім знанням далекої східної країни, де Пуччіні ніколи не бував.
Композитор відкрив для себе загадковий світ японської культури, який вразив його своєю первозданною свіжістю, надзвичайною поетичністю та глибиною світовідчуття. Обравши "екзотичний сюжет", Пуччіні якоюсь мірою віддав данину загальній захопленості тогочасного суспільства модними орієнтальними віяннями, які проникли у культурно-мистецьке життя Європи. Японія, за висловом одного з відомих поетів, торжествувала у живописі імпресіоністів. Вишукані східні мотиви панували й у літературі, зокрема, у жанрі "колоніального" роману, яскравим представником якого виступив морський офіцер, мандрівник, письменник за покликанням серця П'єр Лоті (1850-1923). Саме його твір, сповнений східної екзотики, "Madame Chrisantheme" (1887) був першим втіленням історії Чіо-Чіо-сан у літературі.
Велику допомогу у народженні славнозвісного ліричного твору композиторові надали дві японські жінки. Одна з них, дружина японського консула у Римі, пані Окіяма, наспівувала знаменитому маестро мотиви старовинних японських пісень. До іншої, відомої драматичної актриси Сада Якко, Пуччіні звертався з метою відчути особливості інтонації та ритму японської мови.
Саме достовірна психологічна атмосфера, відтворена композитором у хвилюючій "японській трагедії", піднесла "Мадам Баттерфлай" до рівня виняткових зразків світової оперної сцени, а образ Чіо-Чіо-сан став найкращим у галереї пуччінівських героїнь. Цю ніжну й тендітну, щиру серцем гейшу, прозвану за свою витонченість метеликом, композитор любив найсильніше з усіх своїх героїнь і саме їй присвятив найкращі музичні сторінки партитури. Коли той жахливий вечір залишився позаду, Пуччіні розпочав переробляти оперу. "Баттерфлай" буде жити! Вона повернеться на сцену, і глядачі обов'язково полюблять її! І майже через три місяці після гучного провалу у Мілані "Чіо-Чіо-сан" знову з'являється на театральних підмостках. На цей раз 28 травня 1904 року у театрі Гранде (м.Брешія). Головну роль виконала молода співачка, що приїхала до Італії з далекої України. її звуть Соломія Крушельницька. Вона народилася у Львові. їй 28 років. За спогадами сучасників, що знали Крушельницьку, вона була красивою жінкою, володіла чудовим голосом і рідкісним артистичним хистом. На той час Соломія вже була відома перш за все як виконавиця опер Вагнера. Голос, драматизм, зовнішність — все якнайкраще підходило для героїнь опер великого німецького композитора. Не випадково Пуччіні довго вагався, перш ніж запропонувати їй партію мадам Баттерфлай. Але ще у більшій нерішучості була і сама Крушельницька — дуже вимоглива до себе актриса.
Впевненість Пуччіні у життєздатності своєї опери нарешті виправдала себе. Слухачі зустріли твір з піднесенням, яке наприкінці вистави набуло характеру загального захоплення. Коли Крушельницька закінчила виконання відомої арії Чіо-Чіо-сан з 2-ї дії, зала вибухнула оваціями. Українська співачка, за словами відомого італійського музикознавця та її сучасника, захистила і відстояла в артистичному світі "Мадам Баттерфлай", знехтувану публікою Ла Скала. Пізніше Крушельницька так згадувала про незабутню подію того чудового травневого вечора: "Публіка закидала нас квітами, скандувала, кричала від захоплення. Пуччіні буквально влетів до моєї гримувальної з величезним букетом квітів. Він дякував мені за цей успіх. Ми міцно обнялися, розцілувалися і від радості розплакалися..."
Повернувшись додому, безмежно вдячний композитор підписав свою фотографію "Alia рій grande e deliziosa Butterfly. Giacomo Puccini. Torre del Lago. 1904 ("Найпрекраснішій і найчарівнішій Баттерфлай. Джакомо Пуччіні. Торре дель Лаго. 1904") і подарував її Крушельницькій.
Після прем'єри у Брешії пуччінівський твір, порівняний італійськими критиком з відродженим тендітним і барвистим метеликом, здобув надзвичайну популярність у музичному світі. З великим успіхом відбулися прем'єри "Мадам Баттерфлай" у Буенос-Айресі (1904), Болоньї (1905), Неаполі (1906), Римі (1908). У 1905 році Пуччіні отримав запрошення від американської преси і разом з італійською трупою вирушив у гастрольне турне по містах США. У 1907 році оперу було поставлено на сцені Метрополітен -Опера у Нью-Йорку. З тріумфом пройшли прем'єри вистави у лондонському Ковент-Гардені (1905) та Паризькій Комічній опері (1906).
У Києві перша постановка пуччінівського твору була здійснена через сім років після міланської прем'єри. Згодом театр ще неодноразово звертався до цієї популярної опери. Остання постановка, яку було здійснено киянами у 1962 році, протрималася у репертуарі театру до початку 80-х років.
На українській оперній сцені "Мадам Баттерфлай" знала чимало прекрасних виконавиць партії Чіо-Чіо-сан, таких як К.Воронець, Л.Віллер, З.Гайдай, Н.Котишева, Н.Захарченко, К.Радченко, Н.Мілешук, але особливої уваги заслуговують імена двох видатних співачок — Ламари Чконії і Гізели Циполи. Перемоги, здобуті київськими Чіо-Чіо-сан на Першому та Четвертому токійських міжнародних конкурсах на крашу мадам Баттерфлай світу, стали яскравим досягненням світового вокального мистецтва.
С.М.ГОРЯНЛЯ (За матеріалами зарубіжних і українських видань)

ІСТОРІЯ НАПИСАННЯ ОПЕРИ "МАДАМ БАТТЕРФЛАЙ" У ЛИСТАХ Джакомо ПУЧЧІНІ
7.III.1901 р.

"Дорогий Ілліка, ось тобі "Баттерфлай". Прочитай і повідом мене.
Я цілком захоплений."
7.IV. 1901 р.
"Баттерфлай" — справа вирішена. Із Америки отримана остаточна
згода."
16.II.1902 р.
"Я зараз вже "висадився" у Японії і подбаю про те, щоб якнайкраще
передати колорит. Але, якби крім відомостей про побут і звичаї, у
мене було хоча б трохи будь-якої народної музики!..."
15.Х. 1902 р.
"Потрібно вкласти у вуста Баттерфлай пісню строфічної форми, від
якої віяло б духом воложистого моху і зів'ялого лісового листя."
кінець листопада 1902 р.
"Робота завершена, і ми нею дуже задоволені; вийшло блискуче,
все розвивається струнко і логічно — одна насолода... Зараз роблю інструментовку першого акту...
13.V.1903 р.
"Не стану розповідати, як мені зараз. А я надіявся вже сісти за
рояль, розпочати роботу і ступити на землю! Прощай все, прощай
"Баттерфлай", прощай життя моє!" *
16. VIII 1903 р.
"Баттерфлай" - це опера, яка дуже для мене дорога. Вона тонка,
ясна і вражає своєю композицією і лібрето.
...Перший  акт  -  експозиційний, барвистий, пожвавлений  і
цікавий; другий - пристрасний, емоційний, м'який і ніжний".
19.ХІІ 1903 р.
"Позавчора закінчив "Баттерфлай"..."
21.II 1904 р.
"...Преса, публіка можуть говорити що завгодно, навіть, можуть
закидати мене камінням,... але їм не вдасться поховати ні мене, ні
мою "Баттерфлай", якій суджено відродитися до нового життя..."

ПОСТАВНОВКИ "МАДАМ БАТТЕРФЛАЙ" НА СЦЕНІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ОПЕРИ УКРАЇНИ
сезон 1912/1913 pp.
Перша постановка пуччінівського твору на сцені Київського оперного театру "(антреприза М.Топор-Багрова, режисер О.Улуханов, декорації С.Евенбаха, диригент Д.Пагані). "І з музичного, і з сценічного боку "Мадам Баттерфлай" обставлено з великим смаком. Талановита завершеність музично-сценічного образу, створеного К.Воронець, надає всій опері цікавого пожвавлення".
"Киевская мисль", 1912, 13 вересня
сезон 1926/1927 pp.
У листопаді 1926 року відбулася прем'єра "Мадам Баттерфлай" на сцені Київської державної академічної опери. Постановку здійснили диригент О.Орлов, режисер Я.Гречнєв, художник Н.Тверський.
сезон 1934/1935 pp.
Постановку опери здійснено диригентом В.Йоришем, режисером О.Колодубом, художником С.Евенбахом.
сезон 1941/1942 pp.
У відкритій окупаційною владою 27 листопада 1941 р. Великій Київський опері постановку вистави здійснили: диригент Л.Яновський, режисер М.Шереметьєв, художник І.Курочка-Армашевський, хормейстер М.Тараканов.
сезон 1942/1943 pp.
Іркутські глядачі познайомилися з постановкою киян (диригент М.Покровський, режисер О.Колодуб, художнє оформлення О.Сальмана).
сезон 1947/1948 pp.
До партитури "Мадам Баттерфлай" звернулися диригент Я.Карасик, режисер О.Колодуб; вистава йшла у оформленні театрального художника О.Хвостенка-Хвостова.
сезон 1961/1962 pp.