 |
 |
М. ЛИСЕНКО
НАТАЛКА ПОЛТАВКА
Опера на 3 дії
Текст І. П. Котляревського
Опера М.Лисенка «Наталка Полтавка» належить до визначних творів української музичної культури, відзначається мистецькою довершеністю, образністю, багатством вокальної палітри, правдивістю зображення життя народу.
Приступаючи до роботи над оперою, Микола Лисенко (1842-1912) мав можливість познайомитися з певним музичним матеріалом, яким супроводжувались численні постановки п'єси І.Котляревського на драматичній сцені. Проте усі музичні супроводи «Наталки Полтавки» не виходили за рамки салонного, водевільно-опереткового жанру.
Композитора-демократа сюжет «Наталки Полтавки» приваблював щирою любов'ю до простого народу, якою була пройнята п'єса, оптимізмом, реалістичним відображенням сільського життя. Твір І.Котляревського, сповнений гострої сатири, притягував й соціальною окресленістю.
До п'єси «Наталка Полтавка» І.Котляревського М.Лисенко звернувся у 1864 році, але, не маючи достатнього досвіду в музично-драматичному жанрі, не задовольнився першим варіантом опери.Робота продовжувалася майже чверть століття. Клавір вийшов друком у 1889 році. До речі, робота над «Наталкою Полтавкою» стала заспівом до монументальної праці М.Лисенка — «Тараса Бульби». Багатий досвід, здобутий композитором під час написання «Наталки Полтавки», сприяв у роботі над оперою за мотивами повісті М.Гоголя.
Музичний матеріал опери тісно пов'язаний з драматургією п'єси. М.Лисенко не перевантажує лібрето додатковими сюжетними лініями, новими персонажами, а прагне до максимального розкриття засобами музики сюжету й образів, створених І.Котляревським.
Головний персонаж опери — полтавська дівчина Наталка, наділена найкращими рисами: розумом, чесністю, скромністю, любов'ю до праці, благородною щирою вдачею. Болем крається її серце за коханим Петром, який перебуває у далекій стороні і невідомо, коли повернеться. Мелодія пісні Наталки «Віють вітри» — яскрава музично-психологічна картина, гранично проста, щира й виразна.
Стурбована домаганнями Возного, Наталка вказує на різницю їхнього соціального походження, намагаючись цим переконати залицяльника у неможливості шлюбу. Сумна мелодія пісні «Видно шляхи полтавськії», проста гармонічна фактура акомпанементу являють собою прекрасний психологічний контраст до пишномовних сентиментальних висловлювань Возного. Але воля матері — закон для Наталки, і вона змушена згодитись на заручини з Возним.
Дівчина у розпачі. Наодинці з собою, із своїми думками, вона лине до того, хто міг би врятувати її від загибелі: «Спіши, милий! Спаси мене од лютої напасті! За нелюбом коли буду, то мушу пропасти».
Композитор відтворює духовне напруження героїні, яка, потрапивши у складну ситуацію, переживає боротьбу між почуттям і обов'язком. Таким постає перед нами образ Наталки, простої й чесної дівчини, щирої у своєму горі і в радощах, здатної на глибокі почуття й благородні вчинки.
Яскравими барвами виписані композитором образи представників сільської бідноти — Петра та Миколи. Лірик за характером, Петро живе спогадами про героїчне минуле народу. Більшість його пісень стали широко відомими. Це — «Ой не шуми, луже», «Ой та йшов козак з Дону», «Та нема в світі гірш нікому», «Сонце низенько» та інші, як і пісні Миколи «Гомін, гомін по діброві», «Ворскла — річка невеличка».
Вже в самому прізвищі Наталчиної матері відображено її нелегку долю («Терпи лихо»). Бідна, зламана горем і злиднями жінка, звикла гнути спину перед багатіями. Заради щастя дочки ладна на все.
Cільський багатій виборний Макогоненко і хабарник Возний — представники експлу-ататорського класу. Звідси й музичні характеристики, які чітко окреслюють сутність персонажів. Тут вдало використовується прийом сатиричного дуету Возного й Виборного: двоє хабарників, глитаїв і хижаків лицемірно нарікають на свою долю, докоряють, що Наталка, мовляв, «до інших гречна, а до них спесива».Опера «Наталка Полтавка» здобула велику популярність ще за життя М.Лисенка. Це був найрепертуарнійший твір перших українських професійних музично-драматичних труп. В «Наталці Полтавці» грали М. Заньковецька, І. Садовський, П. Саксаганський, І. Мар’яненко, Г. Затиркевич-Карпинська.
На сцені Київського оперного театру вперше «Наталку Полтавку» було поставлено у 1936 р. З того часу до опери колектив театру звертався ще вісім разів. Вистава йшла у режисерському трактуванні В.Манзія, А.Бучми, Д.Смолича, Д.Гнатюка. Оперою у різні часи диригували В.Йориш, Б.Чистяков, В.Тольба, І.Гамкало, художнє оформлення здійснювали І.Курочка-Армашевський, О.Шовкуненко, О.Хвостенко-Хвостов, С.Отрощенко, Ф.Нірод, А.Холопцев. У виставі співали О.Петрусенко, З.Гайдай, З.Христич, К.Радченко, Є.Колесник, Л.Забіляста (Наталка), І.Паторжинський, М. Донець, М.Роменський, А.Кикоть, М.Шопша (Виборний), В.Любимова, В.Кочур (Терпилиха), П.Білинник, В.Борищенко, М.Фокін, К.Огнєвий, В.Тимохін, О.Дяченко, С.Фіцич (Петро), М.Гришко, С.Козак, Д.Гнатюк, А.Мокренко, Г.Грицюк, Р.Майборода, В.Лупалов (Микола). Останнє поновлення опери відбулося у 2005.
Анатолій Денисенко