Стислий зміст

Дія перша

Картина перша

Бал у палаці герцога Мантуанського. Сміх, музика, танці, пишність прид­ворних і посмішки красунь - все зміша­лось у хаосі нестримних веселощів та розгулу, який нагадує оргію.
У центрі загальної уваги - сам Гер­цог. Молодий і легковажний красень, він славиться в Мантуї любовними при­годами... У колі друзів Герцог з захоп­ленням розповідає про чарівну дівчину з передмістя, яку нещодавно випадково зустрів біля церкви. Поруч з Герцогом - його улюбленець, постійний супутник всіх легковажних утіх, дотепний гор­бань Ріголетто - придворний блазень. Нещастя бути потворним і горбатим оз­лобило його. Лицедійно прислуговуючи Герцогу, він потай ненавидить свого во­лодаря за красу, молодість, нікчемність душі, а також і вельмож за їх чванли­вість та багатство, усіх людей - за те, що у них немає горба на спині. Його зброя - сміх, його єдина розвага - інтри­ги, його мета - помста. Він безперервно зштовхує придворних між собою, роз­палює в Герцога негідні почуття, штов­хає до розпусти.
Побачивши горду графиню Чепрано, Герцог, з властивою йому непостійніс­тю, забуває про дівчину, яку зустрів бі­ля церкви. У його серці спалахує прис­трасть до красуні, яку він намагається звабити на очах у чоловіка. Розгніва­ний граф Чепрано хоче перешкодити Герцогу, але на його шляху з'являється Ріголетто. Глузуючи над ревнивим чоловіком, радить своєму володареві цієї ж ночі оволодіти чарівною графинею...
Витівка горбаня переповнює чашу терпіння придворних. Дізнавшись від Марулло, що блазень переховує у від­людному будиночку коханку, вони потай вирішують викрасти її для Герцо­га і тим самим помститися підступному Ріголетто.
Несподівано веселощі балу порушує поява графа Монтероне: старий вимагає повернути викрадену дочку. Герцог розлючений. Ріголетто, впевнений у своїй безкарності, кепкує над горем батька. Граф Монтероне проклинає блазня.
Картина друга
Безлюдна вулиця на околиці міста. Ріголетто з тяжким передчуттям, охоп­лений думкою про прокляття Монте­роне, поспішає додому.
Роздуми Ріголетто перериває найма­ний вбивця Спарафучіле, який пропо­нує послуги. Блазень, відхиливши про­позицію, на всяк випадок запам'ятовує його ім'я.
Нарешті він вдома! Тільки тут від­чуває себе щасливим і спокійним, здат­ним любити, мріяти та радіти.
Назустріч батькові з веселим сміхом вибігає Джільда, яка так знудьгувалася без нього. Увесь час вона знаходиться тут в самотності. Лиш до церкви інколи піде з Джованною. Безтурботне щебе­тання дівчини стихає: серце підказує їй, що батько чимось засмучений... Да­ремно намагається дізнатися Джільда причину його печалі. Ріголетто прихо­вує від Джільди свою принизливу службу блазня й неохоче розповідає їй про покійну матір.

Дія друга.

Ранок наступного дня. Герцог зажу­рений: прекрасну незнайомку хтось ук­рав. Щоб якось розвеселити його, прид­ворні оповідають йому нічну пригоду. Щасливий, що «коханка» Ріголетто в його палаці, Герцог поспішає до своїх покоїв.
Несподівано лунає голос Ріголетто. З удаваною безтурботністю наспівує він блазнівську пісеньку. Та не кепку­вання, а біль чути в ній. Пильно при­дивляючись до зловтішних облич, при­голомшений горем блазень марно нама­гається розшукати сліди Джільди. І ли­ше коли придворні двозначно натяка­ють, що його світлість «на полюванні», Ріголетто вмить про все здогадується.
Люттю й страшним звинуваченням ди­хає його прокляття. Його змінюють від­чай і пристрасне благання повернути доньку.
Трагічну сцену перериває Джільда, яка вибігла з герцогських покоїв. Спа­лах надії освітлює душу Ріголетто: а раптом це був лише недоречний жарт? Та дочка, на жаль, не може втішити нещасного батька й зі сльозами на очах розповідає йому, як покохала Герцога, яким чином потрапила сюди, до покоїв.
Ріголетто клянеться помститися. Сцена закінчується дуетом, у якому блазень горить бажанням помсти, а дочка - благанням про пощаду, бо лю­бить Герцога і впевнена в його коханні.

Дія третя

Легкі кроки привертають увагу Ріголетто. Герцог, який зачаївся по той бік муру, непомітно проникає до саду. Тривога не залишає Ріголетто. Але в саду він нікого не побачив і, ніжно попрощавшись з дочкою, наказує служниці берегти дівчину.
Залишившись на самоті, Джільда згадує прекрасного юнака, якого вона нещодавно зустріла біля церкви. Серце дівчини переповнює кохання і ніж­ність. Несподівано з'являється Гер­цог... Та це є той самий незнайомець, про якого вона тільки-но думала!.. Наз­вавши себе бідним студентом, Герцог палко говорить дівчині про свої почут­тя... На прощання, не в змозі прихо­вати своє щастя, Джільда обіцяє юна­ку, що віднині серце її буде належати тільки йому. В цей час за муром збира­ються придворні, які надумали цієї но­чі виконати свій підступний план. Але несподіване повернення стривоженого Ріголетто мало не зламало їх плани. Щоб розвіяти його підозри, вони впев­нюють блазня, що з'явились сюди вик­расти для Герцога графиню Чепрано, палац якої знаходиться поруч.
Ріголетто погоджується взяти участь у цій витівці, але хоче, щоб і його обличчя було сховане під такою ж маскою, як і в інших. Чіпляючи на Ріголетто маску, один з придворних зав'язує зверху хустину. Тепер блазень нічого не чує і не бачить... Кілька разів обвівши його навколо притулку Джіль-ди, змовники наказують йому підтри­мувати драбину, по якій вони проб­ралися до будинку його дочки і ви­крали її.
Несподівано Ріголетто побачив, що тримає драбину біля муру власного будинку... Страшний крик пронизує нічну тишу - Джільда зникла...