Афіша театру

«Варіації Доніцетті» – одноактний неокласичний балет Джорджа Баланчина на музику з опери «Дон Себастьян» Гаетано Доніцетті. Прем’єра відбулася 16 листопада 1960 року у виконанні трупи New York City Ballet. Це віртуозний, оптимістичний твір для двох головних солістів та трьох супровідних тріо в ансамблі, сповнений життєрадісної, сонячної та легкої атмосфери.

Джордж Баланчин (1904–1983) – один із найвидатніших хореографів ХХ століття, засновник Школи американського балету. Найбільш оригінальну частину його творчості становлять одноактні безсюжетні балети. Про свої творчі принципи Баланчин говорив: «Балет – настільки багате мистецтво, що він не повинен бути ілюстратором навіть найцікавіших, навіть найзмістовніших літературних першоджерел... П’ятнадцять років танцівники випрацьовують кожну клітину свого тіла, і всі клітини мають співати на сцені. І якщо краса цього виробленого і витренованого тіла, його рухи, його пластика, його виразність принесуть естетичне задоволення тим, хто сидить у глядачевій залі, то балет, на мій погляд, своєї мети досяг». Хореограф  вважав, що в балеті головними є лише музика і рух. Замість декорацій – зміна світла.

Костюми для «Варіацій Доніцетті» створила Варвара Каринська (1886–1983) – американська дизайнерка родом з Харкова. Всесвітньо відома модельєрка, стала першою в історії українкою, яка завоювала премію «Оскар» за дизайн костюмів (для фільму «Жанна д’Арк»). У 1940 – 1970-х роках створювала майже всі костюми до постановок Джорджа Баланчина, який називав її «Шекспіром костюма», від якої залежить половина успіху вистави.

Каринська здійснила переворот у балетній моді, створивши сучасну балетну пачку, яка сьогодні є загальноприйнятою у світі, модифікувала корсет. Танець вимагав все більшої свободи і пластики, тому художниця відходила від обручів і пачок на кшталт парасольок зі спицями. Робила багатошарові пачки без обручів, які були легкими, зберігали форму, підкреслювали талію і демонстрували ноги балерини. Дизайнерка почала використовувати м’які спідниці, які не заважали рухам танцівниць і водночас створювали необхідну атмосферу і настрій вистави.

Варвара Каринська прожила довге життя і померла в 97 років у Нью-Йорку. Місією українців є не тільки популяризувати її творчі досягнення, а й нагадувати світу, що ця видатна мисткиня родом з України.

Вперше у Києві балет «Варіації Доніцетті» був показаний 1962 року під час гастролей американської трупи New York City Ballet. 

Від 2022 року Фонд Баланчина повністю скасував ліцензії на виконання будь-яких балетів Джорджа Баланчина для всіх російських балетних труп через російську агресію в Україні. 

«Варіації Доніцетті» стануть першою сертифікованою постановкою хореографії Баланчина для української трупи, і честь цієї постановки належить видатному митцю, громадянину України і США, патріоту Олексію Ратманському.

*****

Олексій Ратманський – всесвітньо відомий хореограф, український танцівник, соліст балету Національної опери України імені Т. Г. Шевченка у 1986–1997 рр., заслужений артист України (1992). Лауреат міжнародних конкурсів артистів балету, премій «Київська пектораль» (1995), «Танцівник року – 96» та ін.

На сцені Національної опери України виконав низку яскравих партій першого плану в класичних і сучасних балетах. Його танець позначався бездоганною технікою, одухотвореною глибоким проникненням у кожний образ. Одночасно з початком танцювальної кар’єри розпочав пошуки себе як хореографа. Як балетмейстер дебютував 1987 року, поставивши у Київському ДАТОБ ім. Т. Г. Шевченка кілька хореографічних мініатюр і одноактних балетів, згодом об’єднаних в єдину програму «Вечорів одноактних балетів», які користувалися надзвичайною популярністю у глядачів 80-90-х років ХХ ст.

Подальша танцювальна і балетмейстерська кар’єра митця розвивалася за кордоном: був солістом Вінніпезького королівського балету (Канада), артистом і художнім керівником Данського королівського балету (Копенгаген), працював у Нью-Йорку, а також упродовж певного періоду в Москві, де очолював балет Великого театру протягом 4 років (2004‒2008), та Петербурзі.

Найбільш плідний  період творчого життя О. Ратманського, від 2008 і донині з невеликою перервою, пов’язаний з роботою хореографом в Американському театрі балету в Нью-Йорку. Про талант і самобутність О. Ратманського промовисто говорять престижні міжнародні нагороди за хореографію: UK National Dance Award, Benois de la Dance, Dance Magazine Award, Bessy, MacArthur “Genius Grant”, Isadora Duncan Dance Award, Green Room Award, Premio Danza&Danza, Golden Mask, Reumert та інші. Працюючи в ABT, продовжував ставити балети у різних країнах світу – в Німеччині, Франції, Італії, Англії, Голландії, Австралії, Канаді, Гонконзі, Фінляндії, Польщі, Литві, Латвії, а також у Росії. Взимку 2022 року О. Ратманський працював там над двома проєктами: «Мистецтво фуги» для Великого театру та «Дочка фараона» для Маріїнського.

На момент повномасштабного вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року, перебуваючи у Москві, О. Ратманський закрив обидва проєкти, скасував прем’єри та негайно, без вагань залишив країну-агресорку. Публічна позиція  Олексія Ратманського набула чітко сформульованого, послідовного та принципового характеру, стала одним із визначальних напрямів його творчої та громадянської діяльності. Він прямо називає Росію стороною, відповідальною за розв’язання війни, наголошує на катастрофічних гуманітарних наслідках для України та закликає міжнародну культурну спільноту не залишатися осторонь. Він офіційно звернувся до Великого і Маріїнського театрів з вимогою припинити виконання своїх балетів, публічно заявивши, що не бажає, аби його постановки надалі виконувалися в Росії.

Послідовно виступає за міжнародне представлення української культури як самостійної й невід’ємної складової європейської культурної спадщини. Підтримав діяльність United Ukrainian Ballet, об’єднаної української балетної трупи, яку 2022 року в Гаазі заснувала нідерландська балерина Ігоне де Йонг, щоб створити безпечне місце для артистів з різних міст України і дати можливість їм продовжувати танцювати. Дебютувала трупа в серпні 2022 року з виставою «Жізель» в інтерпретації Олексія Ратманського. Після нідерландського туру відбулися гастролі у Великій Британії, Сінгапурі, Австралії, США. Зібрані під час гастролей кошти були передані до Українського комітету з питань надзвичайних ситуацій та у благодійний фонд «Об’єднаний український балет». У березні 2023 року трупа вирушила в нідерландське турне з програмою Dancing in Defiance, до якої увійшов, зокрема, балет Wartime Elegy («Елегія воєнного часу») О. Ратманського, вперше поставлений у вересні 2022 для Тихоокеанського північно-західного балету / Pacific Northwest Ballet  (Сіетл). 2024 року для Національної опери України хореограф створив оновлену версію балету «Елегія воєнного часу», який став прикрасою і домінантою репертуару театру.

У творчому доробку Ратманського є кілька балетів на українську тематику, зокрема, «На Дніпрі» (2009, Американський театр балету, 2011, Національний балет Нідерландів.), «Одеса» (2017, Нью-Йоркський міський балет), «Пісні Буковини» (2017, Американський театр балету) та ін. «Елегія воєнного часу» (2022) та «Самотність» (Solitude, 2024, Амстердам) стали реакцією митця на події російсько-української війни, увиразнили позицію хореографа  з підтримки України.

Популяризація української культури після 2022 року стала одним із ключових напрямів діяльності Ратманського. Він використовує власний міжнародний авторитет для привернення уваги до української культурної спадщини та повернення Україні належного місця в історії світового балету.