Афіша театру

Балет на 1 дію
Початок: 25.02.2018 - 19:00
Завершення: 21:00
Шопеніана
Фредерік Шопен
Шопеніана
Сюїта п’єс для фортепіано в оркестровці Олександра Глазунова.
Сценарій та хореографія Михайла Фокіна.

Романтичні мрії Михайла Фокіна

«Шопеніана» (часом цей одноактний балет йде під назвою «Сильфіди») – хореографічна сюїта, створена Михайлом Фокіним на музику фортепіанних творів Фредеріка Шопена – один з найпоетичних балетів XX століття.
Прем'єра балету відбулася 10 лютого 1907 року в Імператорському Маріїнському театрі в Санкт-Петербурзі. Двадцятишестилітній танцівник Михайло Фокін, котрий тільки починав балетмейстерську діяльність, створив хореографічну композицію для благодійної вистави, присвяченої Фредеріку Шопену, яскравому представнику романтизму в музиці.
Естетичні ідеали та творчі устремління юного балетмейстера не випадково знайшли відгук в епосі романтизму. Натхнений образами легендарних танцівниць ХІХ століття – Марії Тальоні, Шарлоти Грізі, Фанні Черріто, хореограф не тільки створив витончену стилізацію старовинної вистави під гравюру 1830-х років, а й передав сучасне світовідчуття творчої особистості, своєрідний погляд двадцятого століття на епоху романтизму. Відомий театральний критик В. Гаєвський у книзі-дослідженні з історії російського балету «Дивертисмент» писав, що у «Шопеніані» романтичний балет «побачений у несподіваному ракурсі, ретроспективно, здалеку, немов чарівна старовина, до якої, однак, назавжди прив'язана наша душа, і до якої ми завжди прагнутимемо повернутися».
Ліричний безсюжетний балет відрізнявся бездоганим смаком і стилем. Спочатку він складався з чотирьох жанрових сценок на музику полонезу, ноктюрна, мазурки й тарантели. Пізніше, на прохання Анни Павлової, балетмейстер додав ще одну п’єсу – сьомий вальс Шопена, де балерина створила хвилюючий образ Сильфіди, недосяжної мрії, поетичної музи, до якої прагне юнак, закоханий в красу.
Про задум і постановку балету Михайло Фокін згадував у книзі «Проти течії»: «В 1906 році, готуючи постановку першого варіанта «Шопеніани», що виконувалася під оркестровану Глазуновим музику Шопена, я підготував для Павлової і товариша по балетній школі Обухова вальс cis-moll… на додаток до сюїти. Сильфіда – крилата надія – влітає в освітлений місячним світлом романтичний сад. Її переслідує юнак. Це був танець у стилі Тальоні, у стилі давно забутого часу, коли в балетному мистецтві панувала поезія, а танцівниця піднімалася на пуанти не для того, щоб продемонструвати свій сталевий носок, а для того, щоб, тільки-но доторкнувшись землі, створити своїм танцем враження легкості, чогось неземного, фантастичного. У цьому танці не було ні одного піруету, жодного трюку. Але який поетичний, який чарівний і захоплюючий був цей дует у повітрі! Публіка була зачарована, і я разом з нею. Павлова справила на мене таке сильне враження, що я задумався над тим, чи не поставити цілий балет у цьому стилі. І от до наступного бенефісу я підготував для Павлової балет «Сильфіди». Якби вона так чудово не виконала тоді вальс Шопена, я б ніколи не створив цього балету».
Другу редакцію «Шопеніани» Михайло Фокін поставив за три дні, з рекордною для нього швидкістю: «Ніколи нічого не змінював у цьому балеті. Пам’ятаю через тридцять років кожний найменший рух, кожний жест… У своєму «Reverie Romantiqe» («Романтичні мрії»), як я назвав свою нову «Шопеніану», я намагався не здивувати новизною, а повернути балетний танець до моменту його найвищого розвитку. Чи так танцювали наші балетні предки, я не знаю. І ніхто не знає. Але в мріях моїх вони танцювали саме так».
Прем'єра другої редакції балету (з восьми п’єс в оркестровці О. Глазунова і М. Келлера) відбулася в петербурзькому Маріїнському театрі 8 березня 1908 року під назвою «Балет під музику Шопена». Диригував М. Келлер. Декорації створив О. Аллегрі. У головних партіях – Анна Павлова, Тамара Карсавіна й Вацлав Ніжинський. У 1909 році у цьому балеті вони підкорили Париж під час перших дягилевских «Російських сезонів». Саме ця версія «Шопеніани» стала класичною і неодноразово ставилася на прославлених сценах світу.
На київській сцені балет «Шопеніана» вперше був поставлений у1969 році в інтерпретації ленінградського балетмейстера Олега Виноградова. Відомий реставратор старовинної хореографії Олег Виноградов дбайливо відтворив канонічну редакцію балету Михайла. Диригував виставою народний артист України Борис Чистяков. У виставі, яка досить довго була в репертуарі театру, виступили зірки київського балету: Тетяна Таякіна, Елеонора Стебляк, Людмила Сморгачова, Раїса Хилько, Валерій Некрасов, Валерій Парсєгов, Валерій Ковтун, Микола Прядченко, Вадим Федотов.
У сезоні 2012 – 2013 рр. у Національній опері України здійснили поновлення фокінського шедевру. Диригент-постановник – М. Дядюра, балетмейстер-репетитор – Раїса Хилько. У балеті зайняті популярні київські танцівники: Наталія Лазебникова, Катерина Козаченко, Єлизавета Чепрасова, Ольга Голиця, Юлія Трандасір, Сергій Сидорський, Ян Ваня, Андрій Гура.
 
 

Марина Варзацька-Костіна