Афіша театру

Балет на 3 дії
Початок: 25.01.2018 - 19:00
Завершення: 21:10
Попелюшка
Сергій Прокоф’єв
Попелюшка
Лібрето Миколи Волкова за казкою Шарля Перро.
Хореографія Віктора Литвинова.
Прем’єра на київській сцені відбулася 14 листопада 1989 року.
 

СТИСЛИЙ ЗМІСТ

 

Дія перша

 

Нелегке життя випало Попелюшці. Усю хатню роботу поклала на неї недобра Мачуха, і тільки в рідкісні хвилини відпочинку дівчина сиділа біля каміна і, дивлячись у вогонь, про щось мріяла. А тим часом її сестри — Злюка та Кривляка — вели безконечні свари між собою. Бо що мали вони робити від нудьги та ледарства.

Мачуха, яка не любила й своїх рідних дочок, знущалася над бідною Попелюшкою. Скільки сліз виплакала дівчина від образ, які їй завдавали Злюка та Кривляка разом із Мачухою. Але завжди відчувала Попелюшка, що є поряд з нею хтось невидимий, хто любить і жаліє її. І це надавало дівчині сили й снаги.

Мачуха мріяла, аби її дочки стали світськими панянками і тому досить часто з'являлися в її домі то торговець, то придворні кавалери з музикантами, щоб навчити Злюку й Кривляку гарним манерам. Адже незабаром мав відбутися придворний бал!

І ось настав очікуваний день. В домі з'явилися самі королівські міністри і запросили Мачуху та її дочок на бал.

Радісно спалахнули очі Попелюшки, бо вона теж мріяла потрапити до королівського палацу. Але сестри з люттю кинулися на дівчину й порвали на ній скромне плаття, щоб і думки не мала про бал.

Коли всі поїхали і в домі запанувала тиша, Попелюшка уявила себе на королівському балі, свою зустріч із прекрасним Принцом.

І раптом Попелюшка побачила Фею. Добра чарівниця захоплено стежила за замріяною дівчиною. Фея пообіцяла дівчині, що та обов'язково потрапить до королівського палацу.

Кімната перетворюється в чарівний сад. Принцеси і кавалери прогулюються між трояндових алей...

Фея доторкнулася до Попелюшки і та враз побачила Принца. Й сама Попелюшка перетворилася в прекрасну принцесу. Що це — дійсність чи сон?! І тільки кришталеві черевички свідчили, що добра чарівниця створила справжнє чудо.

А у далині уже палав тисячами вогнів палац, де ось-ось мав розпочатися бал. Мов на крилах, ледь торкаючись ногами землі, летіла Попелюшка назустріч своєму щастю.

Але попереду дівчину чекали не тільки радісні хвилини, але й великі випробування.

 

Дія друга

 

Великий зал королівського палацу заповнений гостями. Прибули сюди й Мачуха із своїми дочками — Злюкою та Кривлякою. У супроводі міністрів з'являється Король. Усі чекають Принца. А ось і він.

Придворні хизуються один перед одним своїми вишуканими камзолами й модними черевиками. Та враз усі забувають про все на світі. У залі з’являється прекрасна принцеса. Ніхто не впізнає в ній вічно заклопотану домашніми справами Попелюшку.

Принц зачаровано дивиться на прекрасну дівчину. Попелюшка впізнає у ньому юнака, якого показала їй у видіннях загадкова Фея.

І одразу усе зникає: Принц і Попелюшка залишаються у казковому світі. Відтепер він існує тільки для них двох.

Проте час невблаганно рухається вперед. Рівно опівночі, коли годинник відрахував свій останній дванадцятий удар, усі бачать в центрі розкішного королівського залу звичайну собі дівчину в благенькому платті. Розгублений Принц піднімає з землі кришталевий черевичок і не звертає ніякої уваги на дівчину. Хіба він міг подумати, що мить тому Попелюшка була осяйною своєю вродою принцесою?!

 

Дія третя

 

Придворні докладають усіх зусиль, аби розважити сумного Принца. Проте, навіть перші красуні королівства не здатні змусити його забути чарівну незнайомку, яка так несподівано зникла з королівського балу. Хто вона? Де вона зараз?! Ці думки не покидають юнака.

Закоханий Принц, розуміючи, що вже не зможе без чарівної незнайомки, вирішує шукати її по всьому світі. Але ні в Іспанії, ні на Сході не зустрічає своєї коханої.

На допомогу Принцу приходить добра Фея. Вона вказала йому дорогу до будинку, де живе Попелюшка. Але знову, побачивши дівчину в простенькому платті, Принц не впізнає своєї судженої. Тим часом Злюка і Кривляка намагаються видати себе за чарівну принцесу.

Юнак втрачає останню надію знайти кохану дівчину. Ще мить і він піде геть із будинку, куди його спрямувала Фея. Чарівниця й сама розгублена: невже Принц не відчуває серцем, що поряд з ним його суджена, його любов.

І Попелюшка втратила надію. В розпачі кидає вона свій кришталевий черевичок до каміну.

Якась сила змусила Принца в цю мить глянути на Попелюшку. І у відблиску вогню він впізнав у ній принцесу, яка полонила серце.

І знову вони залишилися вдвох, щоб полинути у чарівне царство мрії...

ПРО СЕРГІЯ ПРОКОФ'ЄВА та ЙОГО ПОПЕЛЮШКУ

Російська музика дала світові у XX столітті двох геніальних композиторів — Сергія Прокоф'єва та Дмитра Шостаковича, які своєю творчістю багато в чому визначили магістральні шляхи розвитку усього сучасного музичного мистецтва.

Доля С.Прокоф'єва — це складний шлях артиста, великого та неординарного як у помилках та протиріччях людської натури, так і у своїх геніальних осяяннях.

Перебуваючи постійно в центрі культурного і мистецького життя XX століття, композитор стверджував своєю музикою високі стичні ідеали, які протягом багатьох десятиліть надихали кращих представників російською мистецтва — почуття причетності до життя Батьківщини, її історії, долі народу.

Визначеність громадянської позиції – ось характерний принцип творчого кредо композитора. «Я дотримуюсь тієї думки, — писав С.ІІрокоф'єв, – що композитор, як і поет, скульптор, художник, покликаний служити людині та народові, повинен збагачувати людське життя і захищати його. Він перш за все повинен бути громадянином, своєю творчістю оспівувати людське життя і вести людину до світлого життя. Такий, на мій погляд, непорушний кодекс мистецтва».

Твори Прокоф'єва підкоряють досконалістю та класичною точністю форми, логічністю кожної музичної фрази, кожного епізоду, образною виразністю. Його музика, яка стала класикою за життя композитора, навдивовижу сучасна. Народжена XX століттям, вона спрямована у майбутнє, у безсмертя.

Творчий діапазон С. Прокоф'єва необмірний, охоплює майже всі жанри музики. Безцінний внесок зробив він і як балетний композитор.

Коло тем, яких торкається С. Прокоф'єв у своїх хореографічних творах дуже широке: від біблейського сюжету («Блудний син») і давньослов’янської епохи («Ала і Лоллій») — до подій, котрі відбувалися у радянський час («Стальний скок»); від казкового феєричного сюжету («Попелюшка») до шекспірівської трагедії, яка вражає силою життєвих колізій («Ромео і Джульєтта»). Своєю «Попелюшкою» (1945) С. Прокоф'єв продовжив кращі традиції російського класичного балету, започатковані П І. Чайковським, балетмейстерами М. Петіпа, Л. Івановим, О. Горським.

Задум втілити сюжет Ш. Перро в хореографічний твір виник у композитора у 30-ті роки минулого століття. Під час Великої Вітчизняної війни композитор, працюючи над епопеєю «Війна і мир», із задоволенням повертався до зворушливої та простої історії про перетворення щирої душею і вдачею бідної сироти - у казкову принцесу. Музика Прокоф'єва стверджувала велич людських почуттів, вічних етичних принципів, силу любові, перемоги добра над злом. Автор прагнув, щоб глядач у цьому казковому обрамлені побачив у балетній виставі живих людей, які вміють відчувати та переживати.

Найкращі ліричні фрагменти розкривають характер і вдачу Попелюшки. Це і її поетичні дуети з Принцом, знамените адажіо, прекрасні вальси («королем вальсу» назвав С. Прокоф'єва диригент С. Самосуд). Вальс із фіналу першої дії, Великий вальс з другої дії в усій повноті розкривають силу, красу та велич почуттів головних героїв.

«У музиці Попелюшка характеризується трьома темами, — писав Сергій Прокоф'єв. — Перша тема — ображена Попелюшка, друга — Попелюшка чиста та мрійлива, третя широка тема — Попелюшка закохана та щаслива». Кожна з них окреслює розвиток образу Попелюшки: від затурканості та принизливості — до радісної й гордої свідомості могутності свого почуття.

Соковитими, виразними музичними барвами виписує композитор і дріб'язковий та заздрісний світ, що оточує Попелюшку. Це антипод поезії, добру, світлим надіям.

Прем'єри «Попелюшки» у листопаді 1945 року у Москві, а у квітні 1946 року у Ленінграді, засвідчили про появу в балетному репертуарі твору справді непересічного, твору, який завоював серця тисяч і тисяч людей...

Балет С. Прокоф'єва ввійшов до репертуару й інших театрів Радянського Союзу, ним зацікавилися зарубіжні хореографи.

«З1 грудня 1948 року театр показав «справжній святковий подарунок столичному глядачеві — балет С.Прокоф’єва «Попелюшка» в оригінальній постановці С. Сергєєва та художниці Т. Бруні. Балет йшов під керуванням диригента Б. Чистякова. Вся вистава пройнята тонким промінням усмішки, з якою дорослі взагалі сприймають будь-яку казку, і в цьому заслуга постановника, який цілком доречно ввів елемент комічного в образи Злюки, Кривляки та їх пихатої матусі», — писав про київську постановку балету П. Чаговець у газеті «Радянське мистецтво» 5 січня 1949 року.

«Попелюшка» знайшла в балетному колективі театру дуже яскравих виконавців. А. Васильєва і Є. Єршова, кожна відповідно з своєю індивідуальністю, створили танцювальний образ Попелюшки; поривчастого, палкого Принца показали на сцені М. Апухтін та А. Бєлов. Чудову гротескну трійку — Мачуху, Злюку й Кривляку — зобразили В.Джонц, З. Лур'є та В. Шехтман, Стародавня казка про покаране зло і нагороджену добродійність однаково прихильно приймалася аудиторією дорослих та дітей», — писав М. Стефанович в історичному нарисі про Національний академічний театр опери і балету України ім. Т. Г. Шевченка.

 

Олена Венедиктова