Upcoming shows

Ballet in 3 acts
Beginning: 12.04.2018 - 19:00
Completion: 21:20
Don Quixote
Ludwig Minkus
Don Quixote

Scenario by M. Petipa based on the novel by M. de Cervantes.

Choreography by M. Petipa, O. Horsky, K. Holeizovsky.

SUMMARY
 
Prologue
 
Don Quixote, having read knightly novels, goes on a journey to glorify his name. As his faithful squire he appoints Sancho Panza, a man of judgment and not inclined to dreams.
 
Act 1
 
In Barcelona, there is festive liveliness. Among the crowd is the innkeeper’s daughter Kitri, speaking affectionately with the barber Basilio, who is in love with her. Kitri's father Lorenzo, angry upon seeing them together drives off Basilio. He wants to give his daughter’s hand to the rich nobleman Gamache - the barber is not a proper pairing for her. Kitri refuses to obey the will of her father.
 
At the height of the fun, Don Quixote appears at the square with his squire Sancho Panza. Seeing the innkeeper, Don Quixote decides that he is the owner of a knightly castle, and respectfully greets him. The innkeeper responds in kind and welcomes him in. Sancho Panza remains at the square. Youth surround him and invite him to dance. Drained of his strength, the squire asks them to have pity on him, but they put him in a large blanket and toss him high up. Don Quixote hurries to help his squire.
 
Seeing Kitri, he thinks that she is the beautiful Dulcinea, whom he mentally chose as “the lady of his heart.”
 
But Kitri has already disappeared. She escaped with Basilio. Lorenzo, Gamache and Don Quixote go in search of the lovers.
 
Act 2
 
Scene 1
 
In the clearing, next to the windmill, gypsies have stopped to set up camp.
 
Here a puppet theater is taking place. Don Quixote and Sancho Panza appear and are invited to watch the play. Don Quixote excitedly watches the action of the play, and forgetting that it is theater, rushes onto the stage with weapons in hand in order to defend the oppressed and downtrodden. He destroys the scaffolding, scatters dolls, and upon seeing a windmill takes it for an evil sorcerer who must be overcome. The wing of the windmill lifts Don Quixote into the air.
 
Scene 2
 
Don Quixote and Sancho Panza find themselves in the forest. To Don Quixote appears Dulcinea, surrounded by dryads and cupids.
 
Scene 3
 
Kitri and Basilio are at the tavern. Lorenzo, Gamache and Don Quixote appear. The innkeeper wants to immediately announce the engagement of Kitri and Gamache. But Basilio, having planned with Kitri, acts out a suicide scene. Kitri is pretending to cry over the body of her beloved. Don Quixote in a noble rage reproaches the heartless innkeeper and, under threat of arms, forces him to agree to marry his daughter to the barber.
 
Act 3
 
The wedding.
 
 

ПРО БАЛЕТ Л. МІНКУСА «ДОН КІХОТ»

"Дон Кіхот" – балет, який називають святом танцю. Друге століття живе на сцені цей веселий, яскравий спектакль. Незважаючи на простий сюжет, що не в усьому точно і досить поверхово передає колізії і думки геніального твору Мігеля Сервантеса, балет користується незмінним успіхом у публіки, здобуваючи все нових шанувальників. Секрет цього успіху – у мелодичній темпераментній музиці Людвіга Мінкуса, передусім, у надзвичайно красивих танцях, блискуче розмаїття яких компенсує недоліки драматургії балету.

Сюжет знаменитого роману приваблював хореографів здавна. Його втілювали на балетній сцені багато європейських майстрів, зокрема, Новер, Бурнонвіль, Дідло, Тальоні, Мілон. Кожна з постановок "Дон Кіхота" була недовговічною і рано чи пізно сходила зі сцени. Найбільш щасливою виявилася доля балету, створеного видатним хореографом XIX століття Маріусом Петіпа.

У 1869 році, остаточно попрощавшись зі сценою як актор, М. Петіпа стає головним балетмейстером петербурзької балетної трупи. До цього часу він був уже автором багатьох хореографічних творів, починаючи з "Лізи або Швейцарської молочниці", поставленої ще в 1841 році разом з Ж.Перро, до "Амура-благодійника", створеного для петербурзького Шкільного театру (незадовго до його нового призначення). Але, по суті, всі ці численні вистави складали передісторію Петіпа-хореографа. У 1869 році він стояв лише на початку того яскравого творчого шляху, який привів до створення балетних шедеврів, що обезсмертили його ім'я – "Лебединого озера", "Сплячої красуні", "Раймонди", "Баядерки"... Першим серед видатних творів Маріуса Петіпа був "Дон Кіхот".

В той час, коли створювався цей балет, роман Сервантеса користувався в Росії величезною популярністю. Услід за Європою вона, неначе заново, відкриває для себе творчість великого іспанця. Маріус Петіпа, людина ерудована і до того ж вихована на ідеалах романтизму, поділяв захоплення освіченої публіки. Тим більше, що у нього вже зрів задум втілення образу благородного ідальго на балетній сцені. У 1868 році він пише сценарії чотирьохактної вистави "Дон Кіхот". У наступному році доля зводить його з інспектором балетної музики московських театрів Людвігом Мінкусом...

Чех за національністю (за іншими відомостями – поляк), Мінкус був хорошим скрипалем, обдарованим композитором і сумлінним чиновником. Музичну освіту він отримав у Відні, але вже в молоді роки пов'язав своє життя з Росією: спочатку був капельмейстером кріпацького оркестру князя Юсупова, потім солістом оркестру московського Великого театру, інспектором балетної музики. Зустріч з Петіпа у великій мірі визначила подальшу долю Мінкуса і, мабуть, завдяки їй, він увійшов до історії музики передусім як композитор. Творча співдружність Петіпа і Мінкуса, яка розпочалася з роботи над "Дон Кіхотом", успішно продовжувалася в наступні роки, особливо з того часу, як Мінкус став штатним композитором Дирекції імператорських театрів у Петербурзі. Він створив музику до шістнадцяти балетів Петіпа, зокрема до "Баядерки", яка з часом здобула всесвітнє визнання.

Людвіг Мінкус добре знав закони балетного театру і був у своїй справі професіоналом високого класу. Петіпа зрозумів це вже з перших зустрічей і, як згадував хореограф пізніше, зробив усе, щоб музику до його "Дон Кіхота" писав саме він. І не помилився у своєму виборі. Мінкус створив партитуру, що відзначалася яскравою танцювальністю, мелодійністю і ритмічним багатством. У балеті було передбачено все: співвідношення цілого і окремих частин, емоційні наростання і спади, закономірність слухового сприйняття. Мінкус, за словами одного з критиків, врахував навіть особливість дихання танцівників.

14 грудня 1869 року у московському Великому театрі відбулася прем'єра "Дон Кіхота". Вистава мала великий успіх. Через два роки Петіпа втілює його у Маріїнському театрі. Щоправда, у новій редакції, де акцентує увагу не на чіткості сюжетної драматургічної лінії, а на яскравій барвистості танцювальної дії. Цю редакцію сам хореограф вважав більш вдалою, і з часом він переніс її на московську сцену. Тут же, у Москві, через десятиліття, історія "Дон Кіхота" поповнилася новою сторінкою: у 1900 році відомий російський хореограф Олександр Горський заново створює популярний балет, прагнучи використати кращі із знахідок Петіпа. Ця редакція "Дон Кіхота", хоча зазнала ряд змін (їх, до речі, вносив сам Горський у постановці 1906 року), в загальних рисах збереглася до наших днів. По-своєму інтерпретуючи балет, постановники нашого часу постійно звертаються до партитури Горського, використовуючи її як основу.

У двадцятому столітті "Дон Кіхот" стає однією з найбільш улюблених у глядачів класичних балетних вистав, яка мала чимало нових інтерпретацій, була поставлена у Москві і Санкт-Петербурзі, Харкові і Баку, Ташкенті і Ризі, Челябінську і Дніпропетровську. До балету кілька разів зверталися зарубіжні хореографи, здійснивши постановки у Хельсинкі і Ліверпулі, Цюриху і Відні. Тридцять років тому "Дон Кіхот" був поставлений у США трупою "Американ балле тіетр".

Найкращим і найбільш близьким до старого зразку вважається вистава Маріїнського театру, який вже багато років зберігає цей балетний шедевр у своєму репертуарі.

У Києві "Дон Кіхот" вперше був поставлений у 1927 році балетмейстером Володимиром Рябцевим. З того часу змінилося п'ять його редакцій: балет йшов у постановках М. Дисковського, Л. Жукова, С. Сергєєва, Р. Клявіна. В "Дон Кіхоті" виступали кілька поколінь київських артистів. Яскраві образи Кітрі створили – А. Васильєва, І. Лукашова, О. Потапова, В. Калиновська, Т. Таякі-на, Л. Сморгачова, Г. Кушнерева, О. Філіп'єва; Базіля – В. Бєлов, М. Апухтін, В. Парсєгов, В. Некрасов, В. Ковтун, М. Прядченко, В. Яременко. Нинішній варіант знаменитого балету здійснив балетмейстер театру Віктор Литвинов, який орієнтувався у своїй роботі на постановку, що йде у Великому театрі.

Марина Варзацька