Upcoming shows

Ballet in 3 acts
Beginning: 5.03.2019 - 19:00
Completion: 21:45
Swan Lake
Pyotr Tchaikovsky
Swan Lake

Libretto by V. Behychev and V. Heltser.

Choreography by M. Petipa, L. Ivanov, O. Horsky, F. Lopukhov, V. Burmeister, A. Shekera.

Performed on the stage of the Kyiv Opera in 2 versions:

- by V. Kovtun (premiered in 1986)

- by A. Shekera (premiered on February 15, 1995).

Act 1

A magnificent park before a palace.

Prince Siegfried is celebrating his birthday with his tutor, friends and peasants.The revelries are interrupted by Siegfried’s mother, the Queen, who is concerned about her son’s carefree lifestyle. She tells him that he must choose a bride at the royal ball the following evening. Siegfried is upset that he cannot marry for love. His friend Benno and the tutor try to lift his troubled mood. As evening falls, Benno sees a flock of swans flying overhead and suggests they go on a hunt. Siegfried and his friends take their crossbows and set off in pursuit of the swans.

Act 2

Siegfried has become separated from his friends. He arrives at the lakeside clearing, just as a flock of swans land nearby. He aims his crossbow at the swans, but freezes when one of them transforms into a beautiful maiden, Odette. At first, she is terrified of Siegfried. When he promises not to harm her, she tells him that she is the Swan Queen Odette. She and her companions are victims of a terrible spell cast by the evil owl-like sorcerer Von Rothbart. By day they are turned into swans and only at night, by the side of the enchanted lake – created from the tears of Odette's mother – do they return to human form. The spell can only be broken if one who has never loved before swears to love Odette forever. Von Rothbart suddenly appears. Siegfried threatens to kill him but Odette intercedes – if Von Rothbart dies before the spell is broken, it can never be undone.

As Von Rothbart disappears, the swan maidens fill the clearing. Siegfried breaks his crossbow, and sets about winning Odette’s trust as the two fall in love. But as dawn arrives, the evil spell draws Odette and her companions back to the lake and they are turned into swans again.

Guests arrive at the palace for a costume ball. Six princesses are presented to the prince, one of whom his mother hopes he will choose as his bride. Then Von Rothbart arrives in disguise with his enchantress daughter, Odile, transformed so that she appears identical to Odette in all respects. Though the princesses try to attract the prince with their dances, Siegfried, mistaking Odile for Odette, has eyes only for her and dances with Odile. Odette appears as a vision and vainly tries to warn Siegfried that he is being deceived. But Siegfried remains oblivious and proclaims to the court that he intends to make Odile his wife. Von Rothbart shows Siegfried a magical vision of Odette and he realises his mistake. Grief-stricken, Siegfried hurries back to the lake.

Act 3

Odette is distraught at Siegfried’s betrayal. The swan-maidens try to comfort her, but she is resigned to death. Siegfried returns to the lake and finds Odette. He makes a passionate apology. She forgives him and the pair reaffirm their love. Von Rothbart appears and insists that Siegfried fulfill his pledge to marry Odile, after which Odette will be transformed into a swan forever. Siegfried chooses to die alongside Odette and they leap into the lake. This breaks Von Rothbart's spell over the swan maidens, causing him to lose his power over them and he dies. In an apotheosis, the swan maidens watch as Siegfried and Odette ascend into the Heavens together, forever united in love.

«ЛЕБЕДИНЕ ОЗЕРО» Петра ЧАЙКОВСЬКОГО

Навесні 1876 року Петро Ілліч Чайковський завершив роботу над своїм першим балетом. Позаду залишилися муки творчості, сумніви, не­впевненість. Радість і піднесення охопили композитора, який серцем і розумом відчув, що музика вдалася, вийшов справді переконливий і чарівний твір. Захоплено взялася за роботу й трупа Московського Ве­ликого театру, на замовлення якого, власне, й створювалося «Лебедине озеро». Через десять місяців афіша сповістила про прем'єру.

20 лютого 1877 року ввійшло в історію музичної культури. В цей день вперше було показано «Лебедине озеро».

Однак постановка, як те не парадоксально, вийшла невдалою. Венцель Рейзінгер, австрійській балетмейстер, якому випала честь зробити перше хореографічне втілення цього твору на сцені, хоч і належав до європейських знаменитостей, але вмів хіба що комбінувати танці. Зро­зумівши, що йому не справитися з симфонічною за своєю природою ба­летною музикою Петра Ілліча Чайковського, Рейзінгер заходився пере­кроювати її по-своєму, відкидаючи найскладніші й найкращі фрагменти і замінюючи їх посередніми танцювальними мелодіями інших компози­торів.

В одній з рецензій, що з'явилася відразу після московської прем'єри, можна було прочитати про Венцеля Рейзінгера такі слова: «Він такий же майстер ставити балети, як самовар їздити верхи».

Та, незважаючи на невдачу першої постановки, що дуже часто става­ло остаточним вироком, твір не забувся. Правда, мине немало років, поки до нього звернуться такі визначні російські хореографи, як Лев Іва­нов, Маріус Петіпа та Олександр Горський. Вони зуміють прочитати його по-справжньому глибоко і дати друге, вічне життя балетному шедевру.

Сценічна біографія «Лебединого озера» у Києві розпочалася у двадцяті роки ХХ століття, хоча деякі фрагменти класичного твору були показані під час гастролей артистів Великого і Маріїнського театрів у 1901 – 1915 роках. Незважаючи на те, що у Києві здавна існував прекрасний оперний колектив, можливість створити балетну професійну трупу з'явилася у 1926 році. Другою ви­ставою, яку трупа підготувала і показала 7 жовтня, стало «Лебедине озеро» П. Чайковського.

Леонід Олексійович Жуков, запрошений до Києва як балетмейстер, любовно і зі знанням справи переніс на київську сцену постановку О. Горського, здійснену у Московському Великому театрі у 1922 році. Головну партію було вирішено розділити між двома балеринами. Одетту танцювала Марія Рейзен, яка уславила своє ім'я під час знаменитих Російських сезонів у Парижі і Монте-Карло, а Оділію — молода, але на­прочуд високотехнічна київська балерина Віра Мерхасіна. Зігфріда тан­цював Леонід Жуков, який не раз виступав у цій партії на сцені Ве­ликого театру.

Ця, власне, постановка О. Горського, з незначними редакціями й поновленнями, протрималася на київській сцені досить довго. Партії тут виконував цілий ряд блискучих балерин, серед яких — Олександра Гаврилова, Клавдія Васіна, Зінаїда Лур'є.

У 1937 році Галина Олексіївна Березова, призначена головним ба­летмейстером академічного театру опери і балету УРСР, здійснила нову постановку «Лебединого озера». Зберігши класичні танцювальні номери Л. Іванова, М. Петіпа, О. Горського, відновивши вилучені деякими ди­ригентами й постановниками музичні фрагменти, вона взяла за основу пошуки і досвід свого учителя, професора А. Ваганової і створила хви­люючу романтичну драму з чітким розвитком сюжету, з глибоким роз­криттям внутрішнього світу головних героїв і особливо Одетти-Оділії. Ця постановка пам'ятна й тим, що в ній дебютувала на київській сцені прославлена українська балерина, теж учениця А. Ваганової, Антоніна Іванівна Васильєва, згодом перша серед артистів балету народна артист­ка України.

Втретє театр звернувся до немеркнучого шедевру П. І. Чайковського у 1945 році. Нову постановку здійснив уславлений балет­мейстер народний артист Росії Федір Васильович Лопухов. Він зба­гатив фантастичний елемент балету, перетворивши історію щирого кохан­ня Зігфріда й Одетти в чарівну казку. Постановці була притаманна танцювальність в найширшому розумінні цього слова. Саме звідси йде традиція поглиблювати хореографічний текст партій Зігфріда й Ротбарда, які довгий час трактувалися як пантомімні. І знову ціла плеяда акторів отримала   нагоду  сповна   виразити   увесь  обшир  своєї  творчої   палітри.

Згодом театр ще двічі звертався до невмирущого шедевру російської балетної класики. У 1970 році кияни познайомилися з постановкою балетмейстера Роберта Клявіна, у 1980 – з цікавою, позначеною багатьма знахідками інтерпретацію «Лебединого озера» народного артиста України Анато­лія Шекери, який ще раз звернувся до цього балету у 1995 році.

В балеті «Лебедине озеро» П. Чайковського розкрилася майстерність і зрілість не одного покоління видатних українських танцівників – Олени Потапової, Валентини Калиновської, Тетяни Таякіної, Людмили Сморгачової, Раїси Хилько, Ганни Кушнерової, Тетяни Боровик, Олени Філіп’євої, Ва­лерія Ковтуна, Сергія Лукіна, Миколи Прядченка, Віктора Яременка, Віктора Рибія, Костятина Костюкова та інших. Для кожного з них «Лебедине озеро» стало школою майстерності, а для глядачів — свідченням великих творчих мож­ливостей тих, хто здобув право виступати в цьому балеті.

У 1986 році під час гастролей київської трупи в Іспанії відбулася прем'єра «Лебединого озера» у постановці видатного українського хореографа Валерія Ковтуна. У 1995 році балет було поновлено у художньому оформленні народного художника України Марії Левитської.

 

                                                                        Василь ТУРКЕВИЧ,
заслужений діяч мистецтв України