Upcoming shows

Fairy-ballet in 3 acts with a prologue and an apotheosis
Beginning: 3.04.2016 - 19:00
Completion: 21:55
The Sleeping Beauty
Pyotr Tchaikovsky
The Sleeping Beauty

Лібрето Івана Всеволожського та Маріуса Петіпа за казкою Шарля Перро.
Хореографія Маріуса Петіпа.
У виставі використані хореографічні фрагменти Федора Лопухова, Юрія Григоровича.


King Florestan the XXIVth and his Queen have welcomed their first child, Princess Aurora, and declare a grand christening ceremony to honor her. Six fairies are invited to the ceremony to bestow gifts on the child. Each fairy represents a virtue or positive trait, such as beauty, courage, sweetness, musical talent, and mischief (the names of fairies and their gifts vary in productions). The most powerful fairy, the Lilac Fairy, arrives with her entourage, but before she can bestow her gift, the palace grows dark. With a clap of thunder, the evil fairy Carabosse arrives (typically played by a female character dancer or a male dancer in drag, and can be shown as an ugly hag or as a younger woman) with her minions (generally several male dancers depicted as rats, monsters, or insects). Carabosse furiously asks the King and Queen why she had not received an invitation to the christening. The blame falls to Catallabutte, the Master of Ceremonies who was in charge of the guest list. Carabosse gleefully tears his wig off and beats him with her staff, before placing a curse upon the baby princess as revenge: Aurora will indeed grow up to be a beautiful, healthy, delightful young lady, but on her sixteenth birthday she will prick her finger on a spindle and die. The King and Queen are horrified and beg Carabosse for mercy, but she shows none. However, the Lilac Fairy intervenes.


Act 1

Scene 1

It is the day of Princess Aurora's sixteenth birthday. Celebrations are underway, though the King is still unsettled by Carabosse's omen. Catallabutte discovers several peasant ladies knitting nearby (a forbidden activity, as it involves spindles potentially harmful to the princess) and alerts the King, who initially sentences the women to a harsh punishment. The Queen gently persuades him to spare the innocent citizens, and he agrees.

Scene 2

The townsfolk perform an elaborate waltz with flower garlands, and Princess Aurora arrives afterwards. She is introduced to four suitors by her doting parents. Aurora and the suitors perform the famous Rose Adagio. Presently, a cloaked stranger appears and offers a gift to the princess: a spindle. Having never seen one before, Aurora curiously examines the strange object as her parents desperately try to intervene. As predicted, she pricks her finger on the spindle. While initially appearing to recover quickly, she falls into a swoon and collapses. The cloaked stranger reveals herself to be Carabosse, who believes that her curse still stands and that the princess is dead. Once again, the Lilac Fairy quells the hubbub and reminds the King and Queen that Aurora is merely asleep. The princess is carried off to bed, and the Lilac Fairy casts a spell of slumber over the entire kingdom, which will only be broken when Aurora awakens. She then uses her magic to cover the castle in layers of vines and brambles.


Act II

Scene 1

One hundred years later, Prince Désiré is at a hunting party with his companions. He is in a mopey mood, unhappy with his bossy countess girlfriend. His friends try to cheer him up with a game of blind man's bluff and a series of dances. Still unhappy, he asks for some time to himself, and the hunting party departs. Alone in the forest, he is met by the Lilac Fairy, who has chosen him to awaken Aurora. She shows him a vision of the beautiful princess, and the prince is immediately smitten. The Lilac Fairy explains the situation, and Désiré begs to be taken to the princess. The Lilac Fairy takes him by boat to the castle and guides through the deep forest until at last, they reach the hidden castle.

Scene 2

Carabosse makes one last attempt to cement her vengeful curse, but the Lilac Fairy and the prince manage to defeat her together at last. Once inside the castle, Désiré awakens Aurora with a kiss. The rest of the court wakes as well, and the King and Queen heartily approve when the prince proposes marriage and the princess accepts.

Scene 3

The royal wedding is underway. Guests include the Jewel Fairies: Diamond, Gold, Silver and Sapphire, and of course the Lilac Fairy. Fairytale characters are in attendance, including Puss in Boots and The White Cat, Princess Florine and the Bluebird, Little Red Riding Hood and the Wolf, Cinderella and Prince Charming, Beauty and the Beast, and others. Aurora and Désiré perform a grand Pas de Deux, and the entire ensemble dances a mazurka. The prince and princess are married, with the Lilac Fairy blessing the union.



All the characters come together with a tableau depicting the Sun God, Helios and King Louis XIV.


«…А тепер скажу тобі, що мені «Спляча красуня» подобається від початку до кінця», – впевнено писав Петро Ілліч Чайковський своєму видавцеві П. Юргенсону у 1890 році, невдовзі після прем'єри балету.

Вимогливий до себе композитор досить рідко вдавався до таких оцінок щодо власних творів. Але у «Сплячій красуні» він не сумнівався. Цей балет став для нього одним із тих творів, працюючи над яким композитор відчував справжню радість художника. «Сюжет такий поетичний, такий вдячний для музики, що я просто був у захопленні від компонування і писав з тим теплом і бажанням, які завжди зумовлюють вартість твору», – писав П. Чайковський Н. Ф. фон Мекк.

Композитор не помилився у своїх сподіваннях. Балет «Спляча красуня», поставлений на сцені Маріїнського театру у Петербурзі 3 січня 1890 року, став видатною подією в історії музично-хореографічного мистецтва.

Прем'єра за участю найкращих танцівників петербурзької балетної трупи на чолі з Карлоттою Бріанцею – Авророю та Павлом Гердтом – Дезіре мала великий успіх, що зростав від вистави до вистави. «Спляча красуня» стала одним з найпопулярніших балетів.

П. Чайковський (1840 - 1893) працював над музикою балету вже маючи у творчому доробку ряд опер, симфоній, багато камерних творів. «Спляча красуня» – життєрадісний, світлий, святковий твір, де стверджується перемога життя над смертю, світлого над пітьмою, кохання й добра над чорною заздрістю та злом. Музика П. Чайковського наповнила казковий сюжет живими почуттями, внесла в нього риси реального життєвого конфлікту.

До П. Чайковського балетну музику писали, як правило, другорядні композитори. Вони не вбачали у балетній музиці серйозного жанру, тому відводили їй роль ритмічної основи для танців.

У балетах П. Чайковського музика, не втрачаючи танцювальності, піднялася до рівня образної характеристики персонажів та дії. Вперше хореографічна вистава будувалася за законами музичної драматургії. Цьому сприяла симфонізація балетної музики – збагачення її всіма засобами, притаманними найкращим досягненням симфонічної творчості. На думку відомого хореографа Ю. Григоровича, саме зі «Сплячої красуні» почалася епоха симфонічного балету. У «Лебединому озері» був зроблений перший крок до симфонізації балетних форм. У кінці ХІХ століття синтез музики та хореографії блискуче здійснився у балетах П. Чайковського та М. Петіпа».

Творча співдружність П. Чайковського з М. Петіпа у створенні «Сплячої красуні» виявилася дійсно щасливою. Маріус Петіпа (1819 - 1910), який походив з родини французьких акторів, понад 60 років прожив у Росії, знайшовши тут другу батьківщину, віддавши їй свій великий талант.

М. Петіпа розробив детальний та конкретний музично-сценічний план балету за сценарієм І. Всеволожського і давав композитору точні завдання, які той враховував при написанні балету. Але музика П. Чайковського за своєю глибиною, образною силою, яскравим новаторством значно перевершила задум М. Петіпа, допомогла балетмейстеру створити хореографічну партитуру, яка й надалі братиметься за основу всіх подальших постановок «Сплячої красуні».

П. Чайковський вважав цей балет одним з кращих своїх творів. Вершиною творчості стала «Спляча красуня» і для М. Петіпа. Хореографія тут не тільки винахідлива, але й образна, виразна, багатопланова, дає простір для розкриття широкої палітри почуттів людини. Побудувавши виставу на основі великих, поліфонічно складних танцювальних форм, композитор та балетмейстер досягли єдності музичної та хореографічної драматургії.

«Спляча красуня» починається вступом, що відображає основний кофлікт через зіткнення двох різко контрастних музичних тем, які стають лейтмотивом сил добра і зла. Ці сили уособлені в образах злої феї Карабос – чаклунки, яка намагається занурити світ у вічну темряву, та феї Бузку, яка дарує людям весну, красу, молодість, щастя. У виставі кожна з фей виступає зі своїм почтом. Темний, жахливий, злий світ Карабос створюється засобами пантоміми та гротескного танцю, а світлий, чарівний, людяний світ феї Бузку – засобами класичного танцю.

Найбільш широко і яскраво окреслюється образ принцеси Аврори – центральний у «Сплячій красуні». Вже у пролозі, у розгорнутій сцені фей, які приносять їй подарунки, окреслюється характер майбутньої героїні. Адже кожна з фей наділяє принцесу якостями: ніжністю, щедрістю, сміливістю… Далі образ Аврори розвивається у великих хореографічних сценах – адажіо. У першій дії це сцена Аврори з чотирма кавалерами – претендентами на її руку, у другій дії Аврора з'являється серед нереїд. Її образ викликає фея Бузку, щоб пробудити кохання принца Дезіре, який має врятувати Аврору від закляття Карабос. Центром третьої дії стає великий дует Аврори та Дезіре, котрий можна назвати торжеством всеперемагаючого кохання.

Образ Дезіре у виставі також поданий у розвитку. Фея Бузку пробуджує у ньому романтичні почуття, кличе юнака у таємничу далечінь. Сміливість та мужність принца врятує казковий світ від закляття злих чар.

Значне місце у виставі відведено жанровим сценам. Моменти напруженої драматичної дії, що виражають основний конфлікт, чергуються із дивертисментними епізодами, які змальовують середовище, де відбувається дійство. Проте всі вони підпорядковані розвитку основної дії. Це пролог, де перед глядачами розгортається придворне життя, потішний Каталабют, сцена в'язальниць, вальс з першої дії, гострохарактерні танці героїв казок і різноманітні варіації «коштовностей» у третій дії тощо.

У виставу включені розгорнуті симфонічні картини, розраховані на видовищне сприйняття – «Панорама», «Сонне царство».

Понад сто років не сходить з балетної сцени «Спляча красуня» Вперше у Київському театрі опери та балету вистава з'явилася 1938 року (диригент Я. Розенштейн, художник М. Ушин). Балетмейстер Галина Березова працювала над постановкою під керівництвом свого педагога професора Агрипини Ваганової, яка представляла класичну школу балету Маріїнського театру. У 1950 році постановку «Сплячої красуні» здійснив відомий російський балетмейстер Федір Лопухов разом з диригентом Борисом Чистяковим та художником Тетяною Бруні. Ще раз до балету театр звернувся у 1980 році. Над новою постановкою працював балетмейстер Валерій Ковтун, диригент Стефан Турчак, художник Ярослав Нірод. На віртуозних балетних партіях проходило становлення не одне покоління талановитих українських танцівників, таких як Лілія Герасимчук, Антоніна Васильєва, Микола Апухтін, Валентина Калиновська, Олена Потапова, Тетяна Таякіна, Раїса Хилько, Людмила Сморгачова, Ганна Кушнерьова, Веанір Круглов, Валерій Ковтун, Микола Прядченко, Віктор Яременко та інші.

У 1990 році постановна група у складі балетмейстера Віктора Литвинова, диригента Володимира Кожухаря, художника Юрія Білоненка здійснила постановку нової версії класичного балету. З 1998 р. «Спляча красуня» на сцені Національної опери України йде в оформленні художника Марії Левитської, продовжуючи хвилювати та приносити високу естетичну насолоду сучасному глядачу.


Вікторія Апанасенко