Новини
З глибоким сумом повідомляємо, що 1 червня у Києві на 82-му році помер видатний український композитор, диригент, музикознавець, педагог Мирослав Михайлович СКОРИК – Герой України, народний артист України, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, академік НАМУ, колишній співголова Спілки композиторів України та художній керівник Національної опери України.
Мирослав Скорик народився 13 липня 1938 року у Львові у шляхетній родині – його батьки отримали освіту у Віденському університеті, а бабуся була рідною сестрою славетної оперної співачки Соломії Крушельницької.
Складна доля випала майбутньому композитору: 1947 року всю родину було репресовано та вивезено до Сибіру. Саме там М. Скорик навчався гри на фортепіано в учениці С. Рахманінова В. Канторової. Лише у 1955 році родині Скориків було дозволено повернутися до Львова. Мирослав Михайлович вступив до Львівської державної консерваторії ім. Миколи Лисенка, де під керівництвом професорів Станіслава Людкевича (теорія музики), Романа Сімовича та Адама Солтиса (композиція) сформувався як самобутній творець. Довершував свою майстерність на курсі композиції Д. Кабалевського в аспірантурі Московської консерваторії ім. П. Чайковського, яку закінчив 1964 р.
Мирослав Михайлович Скорик залишив по собі маштабну композиторську спадщину з широкою палітрою вершинних і різножанрових творів, що збагатили скарбницю національно-мистецького надбання. Особливо визнаними творами мистецькою і культурною спільнотами стали «Карпатський концерт», «Три українські весільні пісні», Концерт для віолончелі та симфонічного оркестру, цикл прелюдій та фуг для фортепіано, «Диптих» для камерного оркестру, два фортепіанних і чотири скрипкових концерти та багато інших творів, серед яких і музика до культового фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків» (1964), і естрадні пісні («Не топчіть конвалій», «Зоряна ніч»). Всенародного визнання отримала зворушлива і щемна «Мелодія», написана до кінофільму «Високий перевал» (1982).
М. Скорик запам’ятається і як видатний педагог: з 1966 року він викладав у Київській консерваторії ім. П. Чайковського, а з 1989 – у Львівському вищому музичному інституті ім. М. Лисенка, виховавши цілу плеяду українських композиторів. У 2006–2010 рр. був співголовою Спілки композиторів України.
Яскравою сторінкою життя М. Скорика стала співпраця з музичними театрами, для яких він створив прекрасні оперно-балетні твори: опера «Мойсей» (2001, Львівська національна опера; 2005, Національна опера України, диригент – автор), балет «Каменярі» (1967 – Львів, 1969 – Київ), «Повернення Баттерфлай» (2010, Львів), «Каприси долі» (оркестрове аранжування 24 каприсів Н. Паганіні, 2011, Національна опера України).
У 2011–2016 роках Мирослав Михайлович Скорик був художнім керівником Національної опери України, плідно працюючи з уславленим колективом над новими редакціями української класики, диригуючи виставами. У його музичній редакції на сцені столичної опери з незмінним успіхом йдуть «Наталка Полтавка» М. Лисенка (2012), «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського (2015).
Завершився земний шлях прекрасного творця, який щедро віддав увесь свій талант мистецтву. Українська музична культура зазнала великої і непоправної втрати. Його творчість – одна з найяскравіших сторінок історії не тільки української, але й світової музичної культури. Ім’я Мирослава Скорика назавжди збережеться в серцях тих, хто працював і спілкувався з великим Митцем і світлою людиною.
