Репертуар

Балет на 1 дію
Петрушка
Ігор Стравінський
Петрушка
 

Потішні сцени у 4 картинах.
Сценарій Олександра Бенуа та Ігоря Стравінського.
Хореографія Михайла Фокіна (редакція Віктора Яременка).

Прем'єра відбулася 24 лютого 2002 року у м. Вольфсбург (Німеччина) та
21 квітня 2002 року у Києві.
 

 

СТИСЛИЙ ЗМІСТ

 

Картина перша

 

Гуляння на Масляну в Петербурзі. У строкатому натовпі з’являються шарманщик і вуличні танцівники. Гамір святкової юрби перекриває барабанний дріб – зараз розпочнеться вистава.

Два гренадери відкривають схований на ситцевою завісою балаган, всередині якого три ляльки: Арап, Балерина і Петрушка. З’являється Фокусник-Чарівник. Він грає на флейті, а потім робить таємничі паси. Оживлені магією Чарівника, ляльки починають рухатися. Балерина – легковажна кокетка танцює то з одним, то з іншим. Петрушка, ревнуючи її до Арапа, вступає у бійку із суперником.

 

Картина друга

 

Сіра й незатишна кімната Петрушки. Тут похмуро і самотньо, мов у в’язниці. У розчинені двері Чарівник грубо заштовхує Петрушку. Ображений, нещасний, він падає па підлогу. Фокусник жорстоко поводиться з ним, а Балерина, яку він палко кохає, у захопленні від Арапа. Петрушка плаче.

З’являється Балерина. Яка радість: вона нарешті прийшла! Петрушка щасливий, переповнений почуттями. Але Балерина не поділяє його радості, вона байдужа до Петрушки. Злякано відступаючи до дверей, лялька залишає кімнату. Петрушка знову самотній і нікому непотрібний.

Знадвору чути гамір юрби. Там життя і веселощі.

 

Картина третя

 

Кімната Арапа. Лінивий Арап розважається, намагаючись розколоти шаблею великий кокосовий горіх. Це йому не вдається. Нерозумний Арап вирішує, що у горіхові знаходиться надприродна сила – божество. І охоплений містичним страхом, починає молитися. З’являється Балерина. Вона награє веселу мелодію на корнеті. Арап роздратований її появою. Але звабливій Балерині вдається привернути його увагу. Арап намагається її обняти. Раптом до кімнати вбігає змучений ревнощами Петрушка.

Арап проганяє Петрушку. Захоплена силою Арапа, Балерина падає в його обійми.

БАЛЕТ "ПЕТРУШКА" І. СТРАВІНСЬКОГО

"Петрушка" – один з найвизначніших шедеврів балетного театру XX століття, створений геніальними митцями Ігорем Стравінським, Михайлом Фокіним і Олександром Бенуа під орудою Сергія Дягілєва для його групи "Російський балет", який відкрив Європі нові шляхи розвитку та незнані виразові можливості хореографічної культури та композиторської творчості", – писав художній керівник балету паризької Гран Опера, наш славетний земляк Серж Лифар.

Тріумфальна прем'єра балету в чотирьох картинах "Петрушка", названого композитором і лібретистом І. Стравінським та його співавтором лібрето художником О. Бенуа "потішними сценами", відбулася 13 червня 1911 року в ІІарижі, у розкішному театрі "Шатле", що на березі Сени. У цей день було вписано ще одну новаторську сторінку в світовий балет, який сміливо й активно реформували молодий Ігор Стравінський та його ровесник балетмейстер Михайло Фокін.

Син видатного співака Санкт-Петербурзького Маріїнського театру Федора Стравінського, який розпочав свій артистичний шлях на сцені Київського оперного театру в 1873 – 1876 роках, композитор з експресією й емоційною наснагою розкрив у пройнятій широким симфонічним подихом партитурі "Петрушки" складні переживання та пристрасті персонажів балету, виявив несподівані грані поєднання музичних і танцювальних барв, чітко окреслив почуття лялькових героїв – самотнього Петрушки, пустотливої Балерини і жорстокого Арапа, яких оживив своїми чарами старий Фокусник.

ІІройнята фольклорними інтонаціями, яскрава, підкреслено мальовнича музика, наснажена енергійними, динамічними ритмами і бурхливою стихією народного гуляння, знайшла переконливе втілення у витонченій пластиці примхливих і винахідливих композицій М.Фокіна, котрий в танцювальних картинах правдиво відтворив складну гаму настроїв та страждань головного героя. На прем'єрі вражаючий образ Петрушки створив геніальний танцівник Вацлав Ніжинський, який народився у Києві. Віртуозну партію балерини виконувала одна з найвидатніших танцівниць початку XX століття Тамара Карсавіна, котра неодноразово гастролювала в Києві. У ролі пихатого Арапа виступав соліст Санкт-Петербурзького Марійського театру Олександр Орлов, а загадкову постать Фокусника-Чарівника втілив відомий італійський хореограф і педагог Енріко Чекетті.

Диригував оркестром знаний у Європі маестро П'єр Монтьо. Величезне враження справили й ефектні декорації Олександра Бенуа.

Відтоді розпочався тріумфальний шлях "Петрушки" по багатьох балетних сценах світу. Різні балетмейстери, часто спираючись на постановне рішення Михайла Фокіна, шукали власне трактування партитури Ігоря Стравінського, відкривали в танці нові грані багатобарвної музичної драматургії. Свій шлях до втілення "Петрушки" знайшла, зокрема, учасниця паризької прем'єри, сестра Вацлава Ніжинського Броніслава, яка, очоливши в 1914 році невелику балетну групу Київського оперного театру, в лютому 1916 року показала киянам картину вистави "У кімнаті Арапа", де з віртуозною майстерністю сама виконала партію Балерини.

У 1932 році Б. Ніжинська, яка стала однією з найвидатніших балетмейстерів минулого століття, створила в оперному театру "Колон" у Буенос-Айресі вражаючу й оригінальну танцювальну інтерпретацію всієї партитури "Петрушки", що невдовзі побачила світ рампи на сценах США, Канади й Австралії. Серед постановників цього балету І.Стравінського – імена видатних хореографів, зокрема, Моріса Бежара (Бельгія), Курта Йоса та Тетяни Гзовської (Німеччина), П'єра Лакотта і Сержа Головіна (Франція). За мотивами хореографії Михайла Фокіна в 60-ті роки балет було з успіхом поставлено у московському Великому та Маріїнському театрах (балетмейстер Костянтин Боярський, в ролі Петрушки блискучий танцівник Володимир Васильєв). На початку 90-х років у театрах Європи розпочалася хвиля відновлення ранніх вистав М. Фокіна, серед яких "Петрушка" посідає особливо почесне місце. У Росії це починання очолив син легендарного Маріса Лієпи, обдарований соліст Великого театру Андріс Лієпа, запросивши для втілення проекту провідних солістів балету Національної опери України, лауреатів міжнародних конкурсів Тетяну Белецьку, яка виконала складну партію Балерини, та Віктора Яременка, котрий з тонким відчуттям фокінського хореографічного стилю створив виразну постать Арапа. Партію Петрушки виконував Андріс Лієпа. Цю виставу побачили глядачі багатьох країн світу. Великий успіх вона мала в Парижі, Москві, Петербурзі. На основі цієї вистави було знято телефільм, з яким ознайомилися мільйони шанувальників балету.

Втілюючи в січні 2002 року на київській сцені партитуру Ігоря Стравінського, художній керівник балету Національної опери України Віктор Яременко не став копіювати та реконструювати постановку Михайла Фокіна, здійснену понад дев'ять десятиліть тому. Разом із диригентом театру, натхненим інтерпретатором класичної і сучасної музики Володимиром Кожухарем та головним художником, визнаним майстром мальовничого театрального живопису Марією Левитською він, спираючись на кращі сцени фокінської вистави, створив своєрідне трактування балету за мотивами хореографічної версії видатного балетмейстера минулого.

Прем'єра київського "Петрушки" відбулася не в Україні, а під час гастролей у березні 2002 року столичного колективу у Німеччині і мала великий успіх у публіки та одержала високі оцінки європейської театральної критики.

 

Юрій СТАНІШЕВСЬКИЙ,
доктор мистецтвознавства,
заслужений діяч мистецтв України