Персони
Basso
ШТОНДА Тарас
Народний артист України (2008 р.).
Лауреат Міжнародних конкурсів вокалістів ім. М. Глинки (1991 р., Алма-Ата, тепер Алмати, ІІI премія), ім. Х. Гайярре (1996 р., Іспанія, ІІI премія), ім. Ф. Віньяса (1997 р., Барселона, ІI премія), ім. Марії Каллас (1997 р., Афіни, І премія), ім. І. Алчевського (1999 р., Харків, I премія), ім. І. Паторжинського (1999 р., Луганськ, I премія), ім. Бюль-бюля (2000 р., Баку, ІI премія), ім. С. Крушельницької (2003 р., Львів, ІІ премія).
Закінчив НМАУ ім. П. Чайковського (1993 р., кл. Г. Сухорукової).
З 1992 р. – соліст Національної опери України.
Виконує партії на світових оперних сценах. Серед найвизначніших виступів: Пимен («Борис Годунов» М. Мусоргського; Ковент-Гарден, 2006 р.), Гремін («Євгеній Онегін» П. Чайковського; Осло, 2010–11 рр., Глайндбурн, Великобританія, 2014 р., Мальме, Швеція, 2015 р.), Ліндорф, Коппеліус, Міракль, Дапертутто («Казки Гоффмана» Ж. Оффенбаха; Мальме, 2011 р.), Гурнеманц («Парсифаль» Р. Вагнера), Граф Вальтер («Луїза Міллер» Дж. Верді; обидві – Мальме, 2012 р.), Великий інквізитор («Дон Карлос» Дж. Верді; Мюнхен, 2013 р.), Вотан («Валькірія» Р. Вагнера; Маріїн. т-р у С.-Петербурзі та опер. фест. у Любляні, Словенія, 2013 р.), Командор («Дон Жуан» В.А. Моцарта; Глайндбурн, 2014 р.), Пимен (Савонлінна, Фінляндія, 2015 р.), Мефістофель («Фауст» Ш. Гуно, Будапешт, 2016 р.), Нілаканта («Лакме» Л. Деліба, Мальме, 2017 р.), Хаген («Загибель богов»; Кіль, Німеччина, 2018–19 рр.), Фафнер («Золото Рейна» та «Зігфрід»; Женева, 2019 р.), Хундінг («Валькірія»; усі – Р. Вагнера, Франкфурт, 2019 р.) та інші.
З 2002 р.– запрошений соліст Великого театру (Москва), на сцені якого виконав партії Досифея, Бориса, Пимена («Хованщина», «Борис Годунов» М. Мусоргського), Кочубея, Короля Рене («Мазепа», «Іоланта» П. Чайковського), Руслана («Руслан і Людмила» М. Глинки), Бориса Тимофієвича та Священика («Катерина Ізмайлова» Д. Шостаковича).
Веде активну концертну діяльність. Виступав на сценах Національної філармонії України, а також Житомирської, Рівненської, Одеської, Харківської філармоній. Мав сольні концерти в Осло, Копенгагені, Відні, Оломоуці (Чехія), Алмати, Мальме тощо.
Співпрацював із диригентами З. Метою, В. Гергієвим, М. Юровським, Г. Рождественським, В. Федосеевим, Л. Сегерстамом, С. Вайгле, М. Гюттлером та іншими. Серед партнерів по сцені – Й. Кауфманн, А. Хартерос, Р. Папе, К. Губанова, М. Сальмінен, Л. Монастирська, Л. Тезьє, Л. Наурі та інші.
Дискографія: «Руслан і Людмила» (2003 р.), «Шедеври російської музики» (2005 р., обидва – «Пентатон», Нідерланди), «Перлини романсу» (2009 р.), «Господи, Господи, силою Твоєю» (2012 р., обидва – Національна радіокомпанія України).
У рамках проекту «Всі симфонії Д. Шостаковича» з Бетховенським оркестром (Бонн) у 2005–06 рр. записав Тринадцяту і Чотирнадцяту симфонії (диригент Р. Кофман).
Інші партії: Тарас Бульба, Ярослав Мудрий (однойменні опери М. Лисенка, Г. Майбороди), Дон Базіліо, Дон Маньїфіко («Севільський цирульник», «Попелюшка» Дж. Россіні), Оровезо («Норма» В. Белліні), Раймондо, Дулькамара («Лючія ді Ламмермур», «Любовний напій» Г. Доніцетті), Філіпп II, Захарія, Амонасро, Рамфіс і Фараон, Монтероне, («Дон Карлос», «Набукко», «Аїда», «Ріголетто» Дж. Верді), Мефістофель («Фауст» Ш. Гуно), Зарастро («Чарівна флейта» В.А. Моцарта), Князь Ігор, Галицький («Князь Ігор» О. Бородіна), Салтан, Сальєрі («Казка про царя Салтана», «Моцарт і Сальєрі» М. Римського-Корсакова), Алеко (однойм. опера С. Рахманінова), Маг Челій («Любов до трьох апельсинів» С. Прокоф’єва), партії баса (Реквієми В.А. Моцарта, Дж. Верді, Дев’ята симф., Урочиста меса Л. Бетховена, Stabat Mater Дж. Россіні, Te Deum А. Дворжака) та інші.
The big high-light in the performance was the Ukranian base Taras Shtonda as Prince Gremin. That was wonderful. I dont remember to have heard such a wonderful singer in that role since Kurt Moll in Paris some 30 years ago. I can recommend Taras Shtonda to sing that role every where in the world. I would like him back in Oslo for King Filip in Don Carlos. That might be wonderful, powerfull and extraordinay.
...властные, местами зловещие интонации выходили у певца превосходно. В мощи и уверенности звучания Штонда также сделал превосходную заявку на вагнеровский репертуар: такое было впечатление, что партия грозного бога — самая обычная, естественная территория для вокалиста, словно место его службы не киевский театр, а труппа где-нибудь в Германии или Австрии. Но не только «громы и молнии» в арсенале у певца: он может петь хотя и властно, но мягко, даже сердечно и проникновенно.
Его можно назвать «слугой двух господ», потому что трудно сказать, где лучше проявил себя Штонда — то ли в оперной, то ли в камерной сфере исполнения. Он также замечательно создает на сцене образы оперных героев и демонстрирует умение передать все тонкости камерно-вокальных миниатюр. Хотя главное амплуа Тараса Штонды — оперное пение, потому что голос у него сильный и он достойно продолжает лучшие традиции украинских басов: Ивана Паторжинского, Бориса Гмыри, Анатолия Кочерги. Радует, что этот успешный артист, который гастролирует по миру, прославляя украинскую вокальную школу и своего педагога профессора Галину Сухорукову, плодотворно работает в Большом театре, у себя дома и дальше возрождает славные традиции камерных музыкальных вечеров, что в последнее время несколько подзабылось.
Треба відзначити, адже це вражає, Великого інквізитора Тараса Штонди, одного з цих слав’янських басів, яким властиві нескінченна глибина і вражаючий об’єм. Він співає провідні басові ролі в Києві та в Большому театрі і його Великий інквізитор особливо вирізняється: сцена з Філіпом досконало підкреслила два відтінки басу (один, Папе, більш світлий, тоді як інший – дуже темний) і була могутньо проведена не лише маестро Зубіном Мета за пультом, але й двома артистами на сцені, що змагалися в силі звуку і напруження.
Вихід Тараса Штонди в ролі Великого інквізитора і наступний дует стали ще однією вершиною вечора. Те, як Штонда своєю присутністю на сцені і темрявою свого басу поставив на коліна спочатку Короля, а потім, в кінці четвертого акту, бунтуючий народ, також є великим театром.
A word must also be said for Taras Shtonda, who delivers Prince Gremin’s wonderful bass aria with a fine combination of power and musical delicacy.
Taras Shtonda's Pimen gave us a long and happy immersion in the depths of Russian basso profondo, although his scene is a long one and my attention flagged slightly in the middle.
