Афіша театру

Дія I

Картина перша. Фермерський двір

Ранок на околиці Парижа. З кукурікання півня та метушні курей розпочинається новий день. Вдова Сімона, заможна власниця ферми, готує інвентар для польових робіт. З’являється її донька Ліза, яка закохана у Коласа, молодого фермера. Але у матері значно амбітніші плани для єдиної дочки.

Приходять селяни, Ліза засмучена, що не бачить серед них Коласа, і залишає стрічку зав’язаною у вузол кохання  –  як знак своєї прихильності. Колас знаходить стрічку й прив’язує її на свій рожнець для сіна.

Нарешті закохані зустрічаються, але з’являється Сімона, наказує дочці займатися домашніми справами, а сама йде. Колас, який ховався на горищі, приєднується до Лізи. Вони розділяють роботу, але невдовзі, забувши про все, освідчуються в коханні.

Дівчата кличуть Лізу на свято, але думками вона зовсім не з ними.

Сімона повертається з базару. Вона дуже розгнівана, що Ліза знову з Коласом, і  масло досі не збите. Мати хоче покарати Лізу, але на фермі з’являються бажані гості – пихатий і багатий винороб Томас зі своїм сином Аланом, який трохи несповна розуму. Сімона, знаючи про їхній намір, відсилає Лізу. Томас просить руки Лізи для свого недолугого сина.

Коли Ліза повертається, Алан сором’язливо й незграбно намагається справити враження на дівчину. Лізу це смішить, але й бентежить. Вона ігнорує залицяння Алана. Усі вирушають на жнива.

Дія II

Картина друга. Житнє поле

Жнива в розпалі. Після праці збирачі врожаю  на чолі з Коласом відпочивають і радісно танцюють. Ліза танцює з Аланом. Колас розгніваний, але дівчина показує, що її серце належить тільки йому.

Один із жниварів грає на сопілці, викликаючи загальне захоплення. Алан теж намагається заграти, але всі сміються з нього. Його рятує обурений батько.

Веселощі продовжуються. Колас танцює з Лізою. Навіть Сімона приєднується до розваг жниварів. Аж раптом починається злива – усі розбігаються.

Дія III

Картина третя. Інтер’єр фермерського будинку

Сімона та Ліза, змоклі після зливи, повертаються додому. Вони сідають прясти – мати вважає, що робота вбереже Лізу від витівок. Невдовзі Сімона засинає. Ліза бачить Коласа за воротами й намагається потайки взяти в матері ключ.

Сімона прокидається і, щоб не заснути знову, грає на бубні, навчаючи Лізу танцювати весільний танець. Дівчина старанно повторює рухи танцю, але удари бубна слабшають, Сімона дрімає, і зрештою засинає міцно.

Колас відчиняє верхню половину дверей і простягає руки до Лізи. Дівчина радісно кидається в обійми.

Стукіт жниварів, які прийшли за платнею, будить Сімону. Вона каже Лізі братися до роботи й виходить з дому пригостити селян.

Ліза, залишившись наодинці, мріє про сімейне життя. Колас  виходить із схованки. Дівчина знічується, що Колас побачив її мрії. Закохані знову зізнаються одне одному в коханні, обмінюючись хусточками на знак вірності.

Сімона повертається, і Ліза ховає Коласа у своїй кімнаті. Проте мати, щось підозрюючи, теж заганяє дочку до кімнати й замикає двері.

З’являються Томас із Аланом та нотаріусом – вони прийшли укласти шлюбний контракт. Після підписання Сімона дає Алану ключі від кімнати Лізи. Той довго не може наважитися, але зрештою відчиняє двері – з кімнати виходять Ліза й Колас.

Закохані стають навколішки, просячи в Сімони прощення та благословення. Попри невдоволення Томаса й Алана, Сімона зрештою дає свою згоду  –  все закінчується загальним радісним святкуванням.

«La Fille mal gardée» (Норовлива донька) – шедевр балетної класики у хореографії сера Фредеріка Аштона, створений 1960 року для Королівського балету Ковент-Гарден у Лондоні на музику Луї-Жозефа Фердинана Герольда в оркестровці Джона Ланчбері. Художнє оформлення – за ескізами сера Оскара Ланкастера, балетмейстер-постановник – Жан Крістоф Лесаж. Це одна з найтепліших і найдотепніших історій у класичному балеті, сповнена гумору, ніжності та енергії сільського життя.

Сьогодні ця версія є частиною репертуару провідних театрів світу – Королівського балету в Лондоні, Паризької опери, Австралійського балету, American Ballet Theatre, San Francisco Ballet, Національного балету Канади, Голландського національного балету та інших.

18 лютого 2024 року в театрі The London Palladium Іван Путров організував благодійний балетний гала-вечір «Dance for Ukraine» за участю провідних артистів Королівського балету Великої Британії, світових зірок балету та українських солістів Національної опери України. Метою цієї події було підтримати юних українських танцівників та подарувати Національній опері України балет «La Fille mal gardée» (Норовлива донька) як акт культурної солідарності Британії з Україною.

За сприяння Івана Путрова, фонду Inspiration in Motion (фінансування та організація), а також Жана-П’єра Гаскета (правовласника хореографії), The Frederick Ashton Foundation, Михайла Баришникова та інших друзів України ця постановка стане окрасою репертуару Національного академічного театру опери та балету України імені Т. Г. Шевченка. Це – непересічна культурна подія, яка поєднує класичну спадщину, благодійність і міжнародну підтримку українського мистецтва.

Прем’єра відбудеться 12 червня 2025 року. Наступні покази – 13 червня та 10 липня.

*****

«La Fille mal gardée» НОРОВЛИВА ДОНЬКА АШТОНА

Безперечний шедевр Фредеріка Аштона «La Fille mal gardée» (Норовлива донька, 1960) нарешті знайшов новий дім в Україні – землі незламних героїв, якою так захоплюються британці, адже вони мають власну історію опору загарбникам.

Прем’єра оригінального балету в хореографії Ж. Доберваля відбулася в Бордо, 1789 року, невдовзі були здійснені постановки в Парижі та Лондоні.

На створення у 1960 році постановки «La Fille mal gardée» Аштона надихнула знаменита мізансцена, відома як «Коли я вийду заміж», що зберіглася з оригіналу Доберваля. У цьому прекрасному епізоді за допомогою простих, ясних жестів зворушливо передаються палкі мрії закоханої молодої жінки.

Після смерті Аштона у 1988 році, за заповітом видатного балетмейстера, права на його балети були передані найближчим друзям. Александру Гранту, видатному деміхарактерному танцівнику, який створив роль Алена, дісталася «La Fille mal gardée». Мені пощастило спостерігати за його репетиціями в Паризькій опері та Будапешті. Грант помер у 2011 році. У свою чергу, він залишив права на хореографію своєму багаторічному партнеру, Жану-П’єру Гаскету, який нещодавно відсвяткував 90-й день народження. Саме завдяки добрій волі та великій щедрості пана Гаскета, який безкоштовно передав «La Fille mal gardée» Національному академічному театру опери та балету України, цей твір тепер принесе задоволення всім, хто стане свідком його потужної магії.

Видатний танцівник Іван Путров був ініціатором надання «La Fille mal gardée» українському глядачеві. Постановка балету на київській сцені, яка стала можливою завдяки Івану Путрову та Жану-П’єру Гаскету, є свідченням надійного партнерства та рішучої підтримки України в ці надважкі часи.

Оскільки «La Fille mal gardée» є дуже складною роботою, було вкрай важливо залучити найкращого постановника-репетитора. Саме таким спеціалістом є Жан Крістоф Лесаж – балетмейстер з величезним досвідом, постійно затребуваний, який навчає швидко й точно, а його природний шарм та інтелект роблять процес опанування хореографії справжнім задоволенням.

Упродовж останнього десятиліття балет «La Fille mal gardée» був поставлений у Бірмінгемі, Бордо, Братиславі, Бухаресті, Будапешті, Лондоні, Нью-Йорку, Празі, Ризі, Римі, Штутгарті, Сарасоті, Сеулі, Токіо, Відні, Вільнюсі... Танцівники, які вперше працюють з хореографією Аштона, часто вважають фізичні навантаження дуже важкими. Стиль Аштона, або англійський стиль, базується на швидкій, точній роботі ніг, акцентованих  елементах, виразному торсі, глибоких нахилах убік та назад, використанні міміки та поглядів як важливих елементів виразності. Іншими словами, немає жодної частини тіла, яка б не була задіяна у виконанні хореографії. Часто це буває виснажливо. Однак, цікаво спостерігати, як танцівники після кількох тижнів роботи завжди закохуються в цю хореографію.

«La Fille mal gardée» – це балет, на який важко підібрати склад виконавців. Ліза, Колас та Ален – деміхарактерні ролі, тому «бліді сильфіди» та худорляві «романтичні принци» не потрібні. Ідеально підходять молоді яскраві танцівники з блискучою технікою.

Поєднання безлічі елементів «La Fille mal gardée» є складним завданням. Балет схожий на складний годинниковий механізм, створений за аристотелівськими правилами театру, що починається на світанку і закінчується на заході сонця. Комедійні елементи припадають на слабкі долі такту, як і багато романтичних. Наприклад, сцена, де Колас цілує руки Лізи вісім разів на відповідні вісім слабких долей партитури. Ідеально виконана, ця сцена може змусити вас плакати. Сам Аштон говорив, що цей момент є пульсуючим серцем балету. Мені пощастило так багато дізнатися про «La Fille mal gardée» протягом сотень годин розмов із хореографом. Ця романтична комедія водночас хореографічно є одним із найбільш технічно складних балетів, коли-небудь створених. Так, це прекрасна постановка: після вистави кожен залишає театр щасливим – і публіка, і критики її люблять. Ця чарівна робота є безсумнівним шедевром. Сам Аштон колись із усмішкою сказав мені про неї: «If it’s a soufflé, it's one with iron sinews». («Якщо це суфле, то з залізними сухожиллями»).

Було надзвичайно приємно працювати в команді, очолюваній Жаном-П’єром Гаскетом, людиною великої мудрості та енциклопедичних знань, яка так добре знає цей балет; з незворушним Жаном Крістофом Лесажем та невтомним Іваном Путровим, чия рішучість поставити «La Fille mal gardée» на сцені в Києві не знала перешкод. Українці надзвичайно вдячні цим людям.