Upcoming shows

Ballet in 3 acts
Beginning: 30.06.2019 - 19:00
Completion: 21:20
Don Quixote
Ludwig Minkus
Don Quixote

Scenario by M. Petipa based on the novel by M. de Cervantes.

Choreography by M. Petipa, O. Horsky, K. Holeizovsky.

Prologue

Don Quixote tells Sancho that he is determined to seek adventures as a knight-errant, all the while searching for his beloved Dulcinea. He shows him the pasteboard helmet, which, with one sweep from his sword, becomes a shapeless mass on the floor. Antonina suggests that he should use a shaving basin instead, which would make a splendid helmet. Don Quixote enthusiastically agrees and, placing it on his head, orders Sancho to bring him his armour, sword and spear, and to make ready his horse, Rocinante.

Act I

Kitri, an inn-keeper's daughter, steals out of her house to meet her beloved, the barber Basilio. Her father, Lorenzo, sees the lovers and sends Basilio away, bringing Kitri to tears. Now comes the rich nobleman Gamache, who, likewise in love with Kitri, goes to Lorenzo and asks for his daughter's hand. The innkeeper accepts with delight but Kitri, appalled at the thought of wedding the foppish nobleman, runs away.

Peasants gather in the square and dancing resumes. Kitri returns and, noticing her, Don Quixote acclaims her as his Dulcinea, whom evil magicians have reduced to human form. Becoming jealous of her affection for Basilio, Don Quixote attempts to woo her by partnering her in a minuet. Lorenzo berates Kitri for carrying on with Basilio. Kitri and Basilio then run away, and Lorenzo and Gamache follow them. Don Quixote orders Sancho to bring Rocinante, so that he may also set out in pursuit.

Act II

Scene 1  

A camp of gypsies among the windmills outside the village

Kitri disguised as a boy is seen walking with Harlequin from a troupe of travelling actors. They guess she is a girl and ask her to stay with them.A clown is seen walking with Graziosa, the gypsy chief's daughter. A gypsy tells the chief of the approach of Don Quixote. The chief plans a trick for his benefit and, putting on a mantle crown, sits down as though he were a king on a throne. Don Quixote is delighted with the entertainment but, mistaking the heroine for his Dulcinea and the marionettes for soldiers attacking her, he rises to assault them. The gypsies are terrified. At this moment the clown and Graziosa run away.

Scene 2

Fairies appear surrounded by gnomes and Don Quixote finds himself dressed in shining armor. Then comes a succession of fearsome monsters, the last being a gigantic spider, who spins a web. The knight attacks the spider, which he slashes in half with his sword. At that same moment the spider's web vanishes to reveal a beautiful garden, filled with dryads and beautiful women, presided over by the Queen of the Dryads and Amor. Among them is Dulcinea and Don Quixote kneels before his beloved. At this moment everything vanishes.

Scene 3

Back at the square, Kitri and Basilio join those who are dancing. At the height of the merriment, Lorenzo and Gamache arrive, followed by Don Quixote and Sancho. Seeing his daughter, Lorenzo decides to give his blessing to her union with the nobleman Gamache. Basilio becomes annoyed and, reproaching Kitri for her unfaithfulness, draws a sword and stabs himself. As he lies dying he begs Lorenzo to unite him with Kitri, but Lorenzo and Gamache refuse. Don Quixote approaches Gamache and challenges him to a duel for having refused a dying man's wish. Gamache declines to fight and the merrymakers drive him out of the inn. Taking pity, Lorenzo agrees to unite Basilio and Kitri. At this moment, Basilio pulls out the sword and tells everyone it was a joke.

Act 3

Wedding. 

ПРО БАЛЕТ Л. МІНКУСА «ДОН КІХОТ»

"Дон Кіхот" – балет, який називають святом танцю. Друге століття живе на сцені цей веселий, яскравий спектакль. Незважаючи на простий сюжет, що не в усьому точно і досить поверхово передає колізії і думки геніального твору Мігеля Сервантеса, балет користується незмінним успіхом у публіки, здобуваючи все нових шанувальників. Секрет цього успіху – у мелодичній темпераментній музиці Людвіга Мінкуса, передусім, у надзвичайно красивих танцях, блискуче розмаїття яких компенсує недоліки драматургії балету.

Сюжет знаменитого роману приваблював хореографів здавна. Його втілювали на балетній сцені багато європейських майстрів, зокрема, Новер, Бурнонвіль, Дідло, Тальоні, Мілон. Кожна з постановок "Дон Кіхота" була недовговічною і рано чи пізно сходила зі сцени. Найбільш щасливою виявилася доля балету, створеного видатним хореографом XIX століття Маріусом Петіпа.

У 1869 році, остаточно попрощавшись зі сценою як актор, М. Петіпа стає головним балетмейстером петербурзької балетної трупи. До цього часу він був уже автором багатьох хореографічних творів, починаючи з "Лізи або Швейцарської молочниці", поставленої ще в 1841 році разом з Ж.Перро, до "Амура-благодійника", створеного для петербурзького Шкільного театру (незадовго до його нового призначення). Але, по суті, всі ці численні вистави складали передісторію Петіпа-хореографа. У 1869 році він стояв лише на початку того яскравого творчого шляху, який привів до створення балетних шедеврів, що обезсмертили його ім'я – "Лебединого озера", "Сплячої красуні", "Раймонди", "Баядерки"... Першим серед видатних творів Маріуса Петіпа був "Дон Кіхот".

В той час, коли створювався цей балет, роман Сервантеса користувався в Росії величезною популярністю. Услід за Європою вона, неначе заново, відкриває для себе творчість великого іспанця. Маріус Петіпа, людина ерудована і до того ж вихована на ідеалах романтизму, поділяв захоплення освіченої публіки. Тим більше, що у нього вже зрів задум втілення образу благородного ідальго на балетній сцені. У 1868 році він пише сценарії чотирьохактної вистави "Дон Кіхот". У наступному році доля зводить його з інспектором балетної музики московських театрів Людвігом Мінкусом...

Чех за національністю (за іншими відомостями – поляк), Мінкус був хорошим скрипалем, обдарованим композитором і сумлінним чиновником. Музичну освіту він отримав у Відні, але вже в молоді роки пов'язав своє життя з Росією: спочатку був капельмейстером кріпацького оркестру князя Юсупова, потім солістом оркестру московського Великого театру, інспектором балетної музики. Зустріч з Петіпа у великій мірі визначила подальшу долю Мінкуса і, мабуть, завдяки їй, він увійшов до історії музики передусім як композитор. Творча співдружність Петіпа і Мінкуса, яка розпочалася з роботи над "Дон Кіхотом", успішно продовжувалася в наступні роки, особливо з того часу, як Мінкус став штатним композитором Дирекції імператорських театрів у Петербурзі. Він створив музику до шістнадцяти балетів Петіпа, зокрема до "Баядерки", яка з часом здобула всесвітнє визнання.

Людвіг Мінкус добре знав закони балетного театру і був у своїй справі професіоналом високого класу. Петіпа зрозумів це вже з перших зустрічей і, як згадував хореограф пізніше, зробив усе, щоб музику до його "Дон Кіхота" писав саме він. І не помилився у своєму виборі. Мінкус створив партитуру, що відзначалася яскравою танцювальністю, мелодійністю і ритмічним багатством. У балеті було передбачено все: співвідношення цілого і окремих частин, емоційні наростання і спади, закономірність слухового сприйняття. Мінкус, за словами одного з критиків, врахував навіть особливість дихання танцівників.

14 грудня 1869 року у московському Великому театрі відбулася прем'єра "Дон Кіхота". Вистава мала великий успіх. Через два роки Петіпа втілює його у Маріїнському театрі. Щоправда, у новій редакції, де акцентує увагу не на чіткості сюжетної драматургічної лінії, а на яскравій барвистості танцювальної дії. Цю редакцію сам хореограф вважав більш вдалою, і з часом він переніс її на московську сцену. Тут же, у Москві, через десятиліття, історія "Дон Кіхота" поповнилася новою сторінкою: у 1900 році відомий російський хореограф Олександр Горський заново створює популярний балет, прагнучи використати кращі із знахідок Петіпа. Ця редакція "Дон Кіхота", хоча зазнала ряд змін (їх, до речі, вносив сам Горський у постановці 1906 року), в загальних рисах збереглася до наших днів. По-своєму інтерпретуючи балет, постановники нашого часу постійно звертаються до партитури Горського, використовуючи її як основу.

У двадцятому столітті "Дон Кіхот" стає однією з найбільш улюблених у глядачів класичних балетних вистав, яка мала чимало нових інтерпретацій, була поставлена у Москві і Санкт-Петербурзі, Харкові і Баку, Ташкенті і Ризі, Челябінську і Дніпропетровську. До балету кілька разів зверталися зарубіжні хореографи, здійснивши постановки у Хельсинкі і Ліверпулі, Цюриху і Відні. Тридцять років тому "Дон Кіхот" був поставлений у США трупою "Американ балле тіетр".

Найкращим і найбільш близьким до старого зразку вважається вистава Маріїнського театру, який вже багато років зберігає цей балетний шедевр у своєму репертуарі.

У Києві "Дон Кіхот" вперше був поставлений у 1927 році балетмейстером Володимиром Рябцевим. З того часу змінилося п'ять його редакцій: балет йшов у постановках М. Дисковського, Л. Жукова, С. Сергєєва, Р. Клявіна. В "Дон Кіхоті" виступали кілька поколінь київських артистів. Яскраві образи Кітрі створили – А. Васильєва, І. Лукашова, О. Потапова, В. Калиновська, Т. Таякі-на, Л. Сморгачова, Г. Кушнерева, О. Філіп'єва; Базіля – В. Бєлов, М. Апухтін, В. Парсєгов, В. Некрасов, В. Ковтун, М. Прядченко, В. Яременко. Нинішній варіант знаменитого балету здійснив балетмейстер театру Віктор Литвинов, який орієнтувався у своїй роботі на постановку, що йде у Великому театрі.

Марина Варзацька