Афіша театру

Романтичний балет на 2 дії
Початок: 3.10.2021 - 19:00
Завершення: 20:55
Корсар
Адольф Адан
Корсар
 
Романтичний балет на 2 дії (чотири картини з прологом та епілогом)
з використанням музики Лео Деліба.
 
 Музична редакція Олексія Баклана.
Лібретто Віктора Яременка та Юрія Станішевського
за мотивами однойменної поеми Д. Байрона
за сценарієм Жюля Сен-Жоржа та Жозефа Мазільє.

Хореографія Жюля Перро, Маріуса Петіпа, Петра Гусєва.
Сценічна редакція та нові хореографічні епізоди Віктора Яременка.
 
 
 
 

ПРОЛОГ

Англія. На березі моря – стара таверна «Корсар». Серед перехожих – Поет, матроси, дівчина-квіткарка. З’являється юна леді в оточенні юнаків. Поет купує троянди, щоб подарувати їх незнайомій красуні. Але дівчина, не звернувши на нього ніякої уваги, зникає зі своїм веселим товариством. Розчарований Поет сідає за стіл у таверні, тримаючи в руках троянди. Набережна порожніє. Трактирник гасить ліхтар. Поет засинає, він полинув у романтичні сни. Їхнім втіленням стає казкове перетворення таверни на корабель, на якому юнак стає ватажком відчайдушних корсарів. Вітер напинає вітрила. Розпочинається подорож назустріч пригодам...

 

ДІЯ ПЕРША
 КАРТИНА ПЕРША

Осяяний сонцем, строкатий і людний базар в Андріанополі. Серед пихатих купців – Ісаак Ланкедем, який торгує невільницями. Він чекає на пашу Сеїда, котрий хоче поповнити свій гарем юними наложницями. Несподівано, неначе вихор, на майдан влітають корсари на чолі з відважним Конрадом у супроводі друзів – Бірбанто та раба Алі. Найкраща з невільниць Ісаака, гречанка Медора, вражена силою Конрада, дарує йому троянду. Незадоволений Ланкедем ховає дівчину від незваних гостей.

На майдані з’являється Сеїд-паша зі своїм почтом та охороною. Ланкедем пропонує йому східних красунь, вони танцюють, намагаючись розважити гостя. Проте він байдужий. Купець виводить темпераментну Гюльнару, дівчина подобається владному Сеїду. Та Ланкедем обіцяє показати найпрекраснішу троянду зі свого квітника невільниць – Медору. Всі вражені її красою.

Паша купує красуню. Медора в розпачі. Вона кидається до Конрада, який обіцяє врятувати її. Сеїд залишає базар. Конрад наказує відданому Алі повернути Медору. Корсари на чолі з Бірбанто розпочинають танок із дівчатами та, відвернувши увагу купців, грабують їх. Раб Алі повертається з Медорою. Корсари зникають разом із невільницями та награбованими коштовностями. Багатолюдний майдан стає порожнім. На базар вибігає розгублений і переляканий Ланкедем.

 

КАРТИНА ДРУГА

Грот у скелі на березі моря – притулок корсарів. Конрад приводить сюди Медору. Вони щасливі. Корсари святкують перемогу. Медора просить Конрада відпустити її знедолених подруг на волю. Відчуваючи невдоволення Бірбанто та наближених до нього корсарів, Конрад вагається. Але благання невільниць розчулюють серце ватажка, він відпускає дівчат. Бірбанто, обурений таким рішенням, кидається на Конрада, але той різко зупиняє його і ставить на коліна.

До гроту прокрадається Ланкедем. Дізнавшись про сварку друзів, він пропонує Бірбанто викуп за викрадення Медори. Бірбанто погоджується. Ланкедем залишає букет із троянд, оприсканих снодійним розчином.

Повертаються щасливі закохані. Конрад, помітивши чарівні квіти, хоче подарувати їх Медорі. Але, вдихнувши снодійні пахощі, падає. Дівчина у відчаї. Вона щосили намагається розбудити коханого, але марно. З’являються переодягнені Ланкедем, Бірбанто та його поплічники і забирають юну гречанку.

Не бажаючи ділити викуп, Бірбанто вбиває купця. Він намагається вбити і свого колишнього друга Конрада. Але з’являється раб Алі з корсарами, і зрадник тікає. Алі розбужує ватажка, той поволі прокидається. Дізнавшись про викрадення Медори, Конрад вирішує негайно наздогнати й звільнити кохану.

 

ДІЯ ДРУГА
 КАРТИНА ТРЕТЯ

Розкішний палац паші на березі Босфору. Гюльнара намагається розвеселити Сеїда, засмученого втратою Медори. З’являється Бірбанто з прекрасною гречанкою. Паша радіє. Медора у відчаї. Єдине, що її втішає – зустріч із Гюльнарою. Сеїд запрошує Бірбанто подивитися на красунь гарему.

Паші повідомляють, що до палацу завітали поважні купці з коштовними подарунками. Він кличе незнаних гостей, аби показати їм красуню-невільницю Медору. В одному з гостей гречанка впізнає Конрада. Паша запрошує подивитися весь прекрасний «квітник» його палацу. Гюльнара, принаджуючи Сеїда, забирає його з собою. 

Конрад і Медора залишаються наодинці. Відчай і радісні надії охоплюють закоханих. Раптом з’являється Бірбанто, який стежив за ними. Він погрожує Конраду, але вірний Алі кидається на Бірбанто. Закохані втікають.

 

КАРТИНА ЧЕТВЕРТА

Грот корсарів. Дівчата чекають повернення коханих. Раб Алі приводить Бірбанто, який благає пробачити його. Конрад погоджується. Та Бірбанто намагається помститися Алі. Конрад приходить на допомогу, він наказує стратити підступного зрадника.

 

ЕПІЛОГ

Знову нуртує море. Корабель відважних корсарів пливе до Англії.

Світає. На березі – стара таверна «Корсар». Промені сонця будять Поета. Набережну заповнюють перехожі, серед яких і ті, кого він бачив учора. В оточенні молодих шанувальників з’являється юна леді, схожа на Медору. Поет дарує красуні троянди. Вона здивована, але привітно посміхається і, взявши квіти, проходить далі. А Поет, сповнений спогадів про чарівний сон, залишається у полоні своєї мрії.

 

 

РОМАНТИЧНИЙ БАЛЕТ АДОЛЬФА ШАРЛЯ АДАНА

Адольф Шарль Адан (1803–1856) народився в сім’ї відомого французького піаніста, професора Паризької консерваторії Луї Йоганна Людвіга Адана, з дитинства жив у чарівному світі музики, постійно відвідуючи театр й особливо захоплюючись балетом. Із найвищою відзнакою закінчивши Паризьку консерваторію по класу композиції й органа, 1833 року дебютував у Лондоні балетом «Фауст» за мотивами однойменної поеми Й. В. Гете. Але юнак прагнув успіху й визнання у Парижі, на першій балетній сцені Європи. 29 вересня 1836 року його мрія здійснилася – паризька еліта, котра заповнила зал Королівської академії музики (Гранд Опера), бурхливими оплесками вітала балет молодого композитора «Діва Дунаю», постановку якого здійснив Філіппо Тальоні, а головну партію танцювала його дочка Марія, яку називали «божествена Тальоні».

Перший великий успіх кликав до самовідданої творчості, і вже наступного року парижани побачили балет А. Адана «Могікани», а згодом і «Гентську красуню», «Норовисту дружину», «Грізельду, або П’ять почуттів», «Орфу». У 1839 році композитор жив і працював у Петербурзі, де й написав авантюрно-романтичний балет «Пірат, або Морський розбійник». Повернувшись до Парижа, він продовжує співпрацювати з Гранд Опера, подарувавши улюбленому театрові безсмертну «Жізель». Його обирають академіком – дійсним членом Інституту Франції (1844). А 1849 року він стає професором Паризької консерваторії, де серед його найбільш улюблених і талановитих учнів був прекрасний французький композитор Клеман Філібер Лео Деліб. Високо оцінюючи художні здобутки А. Адана та його учня, вважаючи їхні твори найкращими зразками французької балетної музики, академік Борис Асаф’єв у статті про «Жізель» наголошував, що в партитурах Адана й Деліба «завжди особливо радують слух три природні якості: мелодійність, сповнена ясних, прозорих та граціозних зворотів – все у міру, все образно, все пластично; ритміка людської ходи, з одного боку – гнучке окреслення характерів і душевних порухів, а з другого – глибокі коріння, що сягають у народну французьку танцювальну культуру з її реалістичним відображенням багатовікового життя – побуту і звичаїв; третя якість – колоритність, багатобарвність музики, уміння подати в звучанні оркестру враження живої зміни явищ у їхньому світлі й кольорі». Тонкий знавець і глибокий шанувальник французької музичної культури Петро Чайковський дуже високо цінував перлини Адана та Деліба. Під час напруженої роботи над створенням «Сплячої красуні» у травні 1889 року, він записав у своєму щоденнику: «Дуже уважно і старанно читав партитуру балету «Жізель» Адана».

Останньою балетною прем’єрою Адольфа Шарля Адана на сцені Гранд Опера став героїко-романтичний «Корсар», показаний 23 січня 1856 року. Сценарій на замовлення композитора за мотивами однойменної поеми Дж. Байрона написав Ж. Сен-Жорж, а його співавтором у процесі хореографічного втілення барвистої, прикрашеної екзотичним східним колоритом партитури, став балетмейстер-постановник Жозеф Мазільє. Колористична, динамічна вистава, сповнена емоційної напруги й поетичної одухотвореності, протрималася у репетуарі трохи більше десяти років і після недовгої перерви була старанно відновлена 21 жовтня 1868 року з додатком дивертисменту «Pas des fleurs» на музику Лео Деліба.

Через два роки після паризької прем’єри постановку «Корсара» здійснив друг композитора, його спів­автор по створенню «Жізелі» Ж. Перро, який у 1848–1859 рр. очолював балетну трупу Санкт-Петербурзького Маріїнського театру, де одночасно виконував деміхарактерні та комедійні ролі. Прем’єра відбулася 12 січня 1858 року. За диригентським пультом стояв К. Лядов, батько відомого композитора. Головну чоловічу партію балету танцював майбутній головний балетмейстер імператорських театрів Петербурга і Москви Маріус Петіпа.

Маріус Петіпа під час втілення «Корсара» був також й асистентом Ж. Перро, котрий доручив своєму молодшому колезі, який виявляв особливий потяг до балетмейстерської роботи, поставити вставний номер у першій дії вистави «Pas d’esclave» на музику закоханого в танцювальне мистецтво мецената і композитора-аматора князя П. Ольденбурського. Ефектний дует мав дуже великий успіх і став окрасою вистави, назавжди увійшов у цей балет як коштовна хореографічна мініатюра.

Образ сміливого і мужнього байронівського героя постійно бентежив М. Петіпа, який 24 січня 1863 року показав на сцені Сакт-Петербурзького імператорського Марііїнського театру власну хореографічну версію «Корсара», переосмисливши балетмейстерське рішення Ж. Перро і замінивши пантомімічні епізоди танцювальними. Він знову виконував улюблену партію Конрада, а чарівливий образ Медори створила його дружина, обдарована балерина Марія Суровщикова-Петіпа, яка вражала рідкісною граціозністю, вишуканою пластичністю та запальним темпераментом.

25 січня 1868 року М. Петіпа показав розширений і доповнений варіант «Корсара» на відзначення десятиріччя першої постановки балету А. Адана на петербурзькій сцені. Він додав до своєї попередньої вистави розгорнуту масову хореографічну картину «Оживлений сад» на музику Л. Деліба і темпераментний танець «Форбан» і знову виконав на прем’єрі роль Конрада.

Утверджуючи власний балетмейстерський стиль класичного балету, який згодом одержав назву балетного академізму, М. Петіпа суттєво переробив романтичну виставу Ж. Перро, по-новому поставив усі хореографічні картини, зробивши класичний і характерний танці стилістичною домінантою балету, надаючи йому самобутнього національного колориту, виразної емоційності, суворо підкоряючи танцювальні форми розвиткові музичної драматургії. Постановка талановитого хореографа, котрий у 1869 році, після великого успіху «Корсара», одержав жадану посаду головного балетмейстера Маріїнського театру, відкрила нові перспективи всіх форм класичного танцю – сольного, дуетного, ансамблевого.

Балетмейстер створив дивовижний поетичний образ зачарованого саду, в якому оживали й розквітали троянди. У «Корсарі» чимало епізодів, що вважаються коштовними перлинами академічного класичного танцю, які передаються від покоління до покоління. Зокрема, в сучасних інтерпретаціях обов’язково дбайливо зберігається картина «Оживлений сад», з її прозорими мелодіями і ритмами та хореографією Петіпа.

На київській сцені цей романтичний балет А. Адана з’явився в квітні 1927 року в постановці Асафа Мессерера та Володимира Рябцева з новаторськими, еффектними декораціями та мальовничими костюмами талановитого українського сценографа Анатолія Петрицького. На прем’єрі партію чарівної Медори виконувала прима-балерина Маріїнського театру Олена Люком, а її партнером був віртуозний класичний танцівник Борис Шавров, який втілив образ відчайдушного Корсара. В наступних виставах успішно виступали молоді солісти українського балетного колективу, який саме цією виставою завершував перший самостійний театральний сезон: Антоніна Яригіна (Медора), Віра Мерхасіна (Гюльнара) й Олександр Бердовський (Конрад).

Через тридцять років «Корсар» у постановці Олексія Андрєєва та Ніни Стуколкіної, котрі дбайливо зберегли хореографічну перлину М. Петіпа, знову прикрасив репертуар київського балету, відкривши глядачам нові виконавські можливості першокласних солістів столичного колективу, зокрема Олени Потапової, Євгенії Єршової, Валентини Калиновської, Алли Гавриленко, Алли Лагоди, Наталії Руденко, Іраїди Лукашової, Альвіни Кальченко, Елеонори Стебляк, Анатолія Бєлова, Миколи Апухтіна, Веаніра Круглова.

21 червня 2006 року відбулася нова прем’єра романтичного балету А. Адана, присвячена 75-річчю київського балетного колективу, створена відомим танцівником та балетмейстером Віктором Яременком, який запропонував власне хореографічне бачення «Корсара». Він створив нову сценічну редакцію й дбайливо зберіг перлини Ж. Перро та М. Петіпа, водночас творчо використавши досвід глибокого знавця класичної спадщини професора Петра Гусєва, який ще на початку 50-х років XX століття зробив сміливий крок до перетворення переважно пантомімічних чоловічих ролей, зокрема Конрада, на яскраво танцювальні. У постановці В. Яременка з’явилося й чимало нових оригінальних хореографічних епізодів.

Постановка «Корсара» збагатила репертуар Національної опери України імені Т. Г. Шевченка, вона стала важливим етапом в опануванні класичної спадщини перспективним молодим поколінням прекрасного балетного колективу.

 

 

Юрій Станішевський,
доктор мистецтвознавства, професор,
заслужений діяч мистецтв України