Репертуар

Комічна опера на 1 дію
Тривалість вистави:
1 година 10 хвилин без антракту
Виконується італійською мовою
Служниця-пані
Джованні Баттіста Перголезі
Служниця-пані
Лібрето Дженнаро Антоніо Федеріко
 
Спільний українсько-італійський мистецький проект
у співробітництві з
Посольством Італії в Україні
Італійським інститутом культури в Україні
 
Генеральний партнер  –  Юридична фірма GOLAW
Спеціальний партнер  –  ТМ «ПРИРОДНЕ ДЖЕРЕЛО»
Офіційний партнер  –  RAFFAELLO
Офіційний спонсор  –  ПАТКБ «ПРАВЕКС-БАНК» 
 
Прем'єра вистави на київській сцені відбулася 30 жовтня 2016 року.
 
 
 
 
 
 
 
  • Консультант з італійської мови:
  • НАТІЛІ Росселла
СТИСЛИЙ ЗМІСТ
 
Картина перша
 
У будинку багатія Уберто – безладдя й плутанина.
Слуга Веспоне  – ледар, а служниця Серпіна так хоче одружити на собі хазяїна, що думає тільки про весілля. Тому Уберто із самого ранку потрібно прикласти чимало зусиль, щоб отримати сніданок.
Але слабохарактерному хазяїнові навіть це не вдається: Серпіна вже почуває себе господинею  й робить тільки те, що вважає потрібним. Дівчина подобається Уберто, але її нестерпна поведінка дратує.
Уберто просить Веспоне знайти йому турботливу дружину.
Розумниця Серпіна швидко реагує на ситуацію й вирішує будь-що  закохати в себе хазяїна.
 
 
Картина друга
 
Серпіна застосовує весь арсенал жіночих хитрощів, щоб досягти мети. Зібравши речі, вона повідомляє Уберто, що йде до нареченого (якого насправді не існує). Уберто розгублений і самотній.
Серпіна ж продовжує свою гру за принципом «що дорожче дісталося – те більше цінується». Вона вмовляє Веспоне зіграти роль її нареченого – грізного військового, що вимагає за Серпіну величезне придане, і погрожує убити Уберто.
Німий слуга чудово справляється зі своїм завданням. Хазяїн, збентежений тим, що нещасній дівчині дістанеться такий грубіян, до того ж йому доведеться викласти чимало грошей на придане.
Врешті Уберто вирішує сам одружитися на своїй симпатичній служниці.

 

В опери Дж. Б. Перголезі «Служниця пані» (La Serva Padrona) незвичайно щаслива сценічна доля. Коли двадцятитрьохлітній композитор з Неаполю створював інтермеццо до своєї опери-серіа «Гордий бранець» (два комічні номери, які виконувалися між діями трьохактної опери), він, безумовно, не сподівався, що саме ця інтермедія «Служниця-пані» перевершить за популярністю усі написані ним твори і принесе йому гучний успіх і славу родоначальника нового жанру – італійської комічної опери-буфа.

Джованні Баттіста Перголезі народився 4 січня 1710 року в Йезі (провінція Анкона), де навчався музики у Франческо Сантіні. У 13 років талановитий юнак вступає до неаполітанської консерваторії «Dei poveri di Gesu Cristo» (Господа бідних Ісуса Христа) – притулку для дітей-сиріт, де навчався у видатних композиторів і педагогів свого часу – Гаетано Греко, Франческо Дуранте – композиції, у Доменіко Маттеі – грі на скрипці. У 1731 році, ще студентом, Перголезі написав духовну драму «Святий Вільгельм Аквітанський», яку з успіхом виконали у монастирі Санта Аньєзе Маджоре. У тому ж році у неаполітанському театрі була поставлена його перша опера-серіа «Салюстія».

За дуже короткий творчий шлях (композитор помер у 26 років) Джованні Перголезі написав значну кількість творів різних жанрів: десять опер-серіа і опер-буфа, серед них «Олімпіада», «Адріан у Сирії», «Фламініо», «Закоханий монах», музику до комедій «Маестро музики», «Покараний ревнивець», а також духовні твори: ораторії, меси, кантати Маgnificat і Stabat Mater, «Salve Regina», більше тридцяти тріо-сонат, оперні симфонії й увертюри (так тоді називали оркестрові твори, які виконували перед оперною виставою), скрипковий концерт.

На початку XVIII ст. на театральних сценах Європи домінував жанр опери-серіа – «серйозної опери». В основі лібрето використовували сюжет з античної міфології. Свої почуття персонажі виражали через віртуозні арії, демонструючи унікальні можливості голосу, уміння імпровізувати. Опера нагадувала «концерт у костюмах». Щоб розважити публіку в антрактах, між актами великих опер виконували інтермедію. По суті, це була невеличка комічна опера, яку вирізняв розважальний сюжет, дійові особи, на противагу античним героям – звичайні люди з повсякденними, земними бажаннями. Глядачів приваблювали безпосередність і реалістичність характерів головних персонажів, веселі і прості мелодії арій, інтонаційно близькі до народних пісень, веселі перипетії, колоритні діалоги, сповнені народного гумору, що продовжували традиції народної комедії масок (commedia dell’arte).

28 серпня 1733 року у театрі Сан-Бартоломео відбулася прем’єра опери-серіа «Гордий бранець» Дж. Б. Перголезі з інтермедією «Служниця-пані» на лібрето Дж. А. Федеріко. «Гордий бранець» провалився, а от інтермедія мала величезний успіх. Незабаром «Служницю-пані» почали виконувати окремо як одноактну комедію. У центрі комедії – образ симпатичної розумниці-служниці, яка зуміла закохати в себе свого хазяїна, щасливо влаштувати свою долю. Музичний критик Франко Аббатіні писав, що опера «Служниця-пані» нагадує чарівну скриньку, наповнену веселими сюрпризами, це – коштовне зібрання вокальних тем з особливим благородним блиском.

«Служниця-пані» отримала популярність не тільки в Італії. Після того, як вона була перекладена французькою мовою, опера витримала майже 200 вистав у Парижі (1752). «Служниця-пані» завоювала всю Європу. Цікаво, що саме ця комічна опера Дж.Б. Перголезі поклала початок музично-естетичній полеміці з питань розвитку оперного мистецтва, так званій «війні буфонів», викликавши запеклі суперечки між консервативними прихильниками старої французької опери (серед яких були такі корифеї жанру, як Люллі і Рамо) і представниками прогресивної французької інтелігенції епохи Просвітництва (зокрема, Дені Дідро, Жан-Жак Руссо, Фрідріх Мельхіор Грімм), які вбачали в опері «Служниця-пані» вираження нових музично-естетичних ідеалів та ратували за реформування оперного мистецтва, що давало імпульс появі на сцені реалістичних героїв і звичних у житті ситуацій.

 

Марина Варзацька-Костіна

 

Інтернет-журнал "Музика":
"Труп дядечка і солодка вата: «Джанні Скіккі» та «Служниця-пані» у Національній опері"
 
Газета "2000":
"Дважды да. Национальная опера Украины представляет весьма амбициозный проект — сразу по две премьеры за вечер..."
 
Газета "Политические Известия в Украине":
"Насмешили по-итальянски..." 
 
 
Газета "День":
Про вокальне "фехтування", "біографії з хепі-ендом" та мету, заради якої ціла компанія пройдисвітів готова навіть потрапити до пекла: